Світ вшановує пам’ять жертв Голокосту. Сьогодні в експозиційному просторі музею презентували підготоване спільно з Інститутом історії України НАНУ науково-документальне видання «Концтабір Аушвіц – український вимір: дослідження, документи, свідчення».
Презентація стала ще одним жестом ушанування людей, знищених найбільшою з «фабрик смерті» періоду Другої світової війни – табірним комплексом Аушвіц-Біркенау. Власне, книжка побачила світ наприкінці 2019 р. – напередодні 75-ї річниці визволення його в’язнів. Дату цього визволення – 27 січня – у світі ось уже 20 років відзначають як Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.
Одначе актуальність нового музейного видання не лише в причетності до знакової дати. Воно справді унікальне, адже окрім низки наукових статей, присвячених різним історичним та психологічним аспектам теми, містить іще й скрупульозно складений фахівцями перелік людей. Тих, хто за будь-якими відомими документальними свідченнями народився чи жив на нинішній території України і став в’язнем Аушвіцу. В реєстраційних документах табору усі вони, за рідкісним винятком, значилися радянськими громадянами або росіянами. Подано й низку біографічних довідок. Хоча, як уточнювали на зустрічі, зібрати всі відомості й досі проблематично, бо ж документи концтабору після визволення опинилися в різних місцях: частину було забрано до Москви, іншу – до Німеччини, ще іншу – до США, решта зберігається власне в Польщі, у створеному після війни Державному музеї Аушвіц-Біркенау в Освенцимі.
Важливим складником презентованого наукового видання стали також «Письмові та усні спогади колишніх в’язнів Аушвіцу» – розділ, де надруковано свідчення 17 осіб, більшість із яких, на жаль, уже не з нами. А надзвичайно цінним моментом самої презентації було те, що в ній узяли участь двоє із тих свідків табірного життя й смерті, чиї інтерв’ю подано у книжці, – Анастасія Гулей та Ганна Стрижкова. Модератором зустрічі виступив член редколегії книжки, декан історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка Іван Патриляк. Слово мали керівник проекту Любов Легасова, науковий редактор видання Олександр Лисенко, упорядники, автори видрукуваних наукових розвідок, рецензенти, історики, архівісти. Чимало на презентації згадували про досі невирішену проблему створення національної експозиції України в Музеї Аушвіц-Біркенау, заявка на яке була подана українською стороною і схвалена польською ще за президентства Віктора Ющенка (його батько Андрій Ющенко, до речі, теж пройшов цей концтабір), одначе в наступні роки відкладена в довгу шухляду.
Хочеться вірити словам директора Всеукраїнського центру вивчення Голокосту «Ткума» (м. Дніпро) Ігоря Щупака, який, був із нами на онлайн-зв’язку, що книжка «Концтабір Аушвіц – український вимір: дослідження, документи, свідчення» якраз і повинна стати «основою для такої експозиції».
Своєрідною ілюстрацією до заходу стали твори художника Зиновія Толкачова, який, перебуваючи у складі спеціальної військової комісії з розслідування злочинів нацизму, робив замальовки в Аушвіці в січні 1945 р.
