10 вересня 2020 р. відбулося відкриття виставки «ВІЛЬНІ» про наших громадян, які через проукраїнські погляди, відкриту громадську позицію, належність до патріотичних організацій були арештовані й засуджені Російською Федерацією та квазідержавними утвореннями «ДНР» і «ЛНР». Вони пройшли через тортури, показові суди, катівні, але не зламалися, повернулися на Батьківщину у результаті обмінів між Російською Федерацією, ОРДЛО та Україною. Це Станіслав Асєєв, Володимир Балух, Едем Бекіров, Микола Карпюк, Олександр Кольченко, Анастасія Мухіна, Євген Панов, Богдан Пантюшенко, Олег Сенцов, Олексій Сизонович, Олена Сорокіна та Роман Сущенко. Попри те, що серед героїв виставки не всі наразі звільнені, Валентин Вигівський, Віталій Марків та сотні інших в’язнів залишаються за ґратами, усіх їх ми називаємо ВІЛЬНИМИ – духом, думками, прагненнями, діями, боротьбою.
Виставковий простір поділений на інсталяції-кластери «Розриваючи пітьму неволі», «Гойдалки Часу», «Артерії Життя» та відеонаратив «Шлях до Волі». Оригінальні документи та матеріали героїв виставки ілюструють незламність духу рицарів сьогодення.
Презентація виставки, незважаючи на карантинну соціальну дистанцію, відбулася у дружній і теплій атмосфері. Герої експозиції були поміж нас: Роман Сущенко, Микола Карпюк, Олександр Кольченко, Анастасія Мухіна, Євген Панов, Олексій Сизонович та батько Валентина Вигівського, який дотепер, уже шостий рік, перебуває в російській тюрмі.
На актуальності подібних виставок і публічному розголосі імен політв’язнів та зниклих безвісти українських воїнів наголосили у промовах Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова та народний депутат Ірина Геращенко. Вони поділилися історіями власних особливо складних пошуків.
Роман Сущенко, колишній політв’язень, журналіст Укрінформу розповів про свою участь у створенні виставки як консультанта: від ідеї до втілення складного експозиційного задуму. «Пішли мурашки по шкірі, я знову поринув у те, що пережив», – каже Роман після занурення у простір експозиції. Великою бідою він називає те, що наразі ми маємо не просто 135 в’язнів, які зараз перебувають у російських тюрмах, а 138 дітей-напівсиріт, що потребують допомоги.
Свою повагу й прихильність політв’язням висловили заступник міністра у справах ветеранів Олександр Іллюшенко, заступник міністра культури та інформаційної політики Тарас Шевченко, голова Укрінформу Олександр Харченко.
На важливості транслювання сучасних проблем у музейному просторі, зокрема про незаконне ув’язнення Віталія Маркова, наголосив радник міністра внутрішніх справ Іван Варченко.
Для голови інституту національної памяті Антона Дробовича цілком логічним є те, що проєкт про українських політв’язнів діє в Музеї історії Другої світової, адже саме нерозкриті, непроговорені проблеми та рани тієї війни відбиваються у війні сучасній.
Ще раз підтримати колишніх в’язнів прийшов правозахисник Ілля Новіков. Особливими труднощами під час минулорічних перемовин про обмін «всіх на всіх» для юриста, який виступав захисником українських політв’язнів у Російській Федерації, стало розуміння, що всі політв’язні навіть у найбільший літак не помістяться. Їх треба кілька, але ні другого, ні третього літака вже не було… Він висловив упевненість у необхідності дальшої боротьби для повернення наших співвітчизників додому.
Що ж таке свобода для колишнього бранця й для звичайного українця? Таке питання ми поставили героям виставки й долучили небайдужих до флешмобу на сторінці у Фейсбук. Про різні уявлення свободи створили відеоролик. Усі виступи гостей також були пронизані спільним меседжем: «Що для мене свобода?».
Запрошуємо оглянути нову виставку «Вільні». Сподіваємось, що цей простір стане майданчиком суспільного діалогу й вирішення проблеми українських політв’язнів. Повернемо всіх додому!
