Новини
Герої не вмирають: урочистості до Дня захисників і захисниць України
Урочистості, присвячені Дню захисників і захисниць України, відбувались як напередодні свята, так і після нього. Вони стали справжнім марафоном пам’яті. Саме в ці дні гасло «Слава Україні! Героям Слава!» набуло глибшого звучання. Особливо – для тих, кому вдалося зазирнути в очі оборонцям мирного неба над нашою державою.

9 листопада понад 70 українських бійців, учасників АТО/ООС, отримали в кіноконцертній залі Національного музею історії України у Другій світовій війні орден «Сталевий хрест непереможних». На жаль, до частини нагороджених відзнака прийшла посмертно. Музейники назавжди запам’ятають цю зворушливу зустріч із суворими й світлими людьми у формі, багато з яких отримали на війні інвалідність, здійснюючи мужні, героїчні вчинки на передовій. І гості, й співробітники Музею не стримували сліз, коли військові згадували загиблих побратимів.

Дуже важливо, щоб молодь знала сучасну історію і могла робити з неї висновки. 11 жовтня 28 учнів 11-А класу Київського природничо-наукового ліцею № 145 у межах музейного проєкту «Слово свідка» стали учасниками зустрічі з Павлом Якімчуком, розвідником, військовослужбовцем 12-го окремого мотопіхотного батальйону 72-ї бригади Збройних сил України. Зустріч розпочалася з відео про виставку «Український Схід». Учні дізналися, що тема війни на Донбасі висвітлюється в Музеї від перших днів війни. Павло Якімчук познайомився зі співробітниками Музею, коли на початку 2017 р. зателефонував і сказав, що хоче передати в експозицію речі загиблого друга. Ним був Леонід Проводенко, позивний Козак. Він вірив, що одного дня повернеться додому, на Луганщину, тож ключі від оселі були завжди з ним… Ліцеїсти із захватом і пошаною вислухали історії Леоніда Проводенка та самого оповідача – Павла Якімчука – й звернулися до ветерана російсько-української війни з численними запитаннями: «Як ставилося до вас місцеве населення?», «Що було останньою краплею, яка перетворила вас із волонтера на добровольця?», «Чи були ви поранені?»… Запитання й відповіді могли б лунати вічно, але закінчилися урок і перерва. Зустріч була підготовлена і проведена співробітницею Музею Оленою Денисенко.

І знову – «Слово свідка», але вже в стінах Музею. 14 жовтня його почесним гостем став легендарний «Дядя Гріша» – Григорій Янченко. Народний Герой України, Почесний громадянин м. Херсон, «Благодійник 2014 р.», кавалер ордена «За заслуги», «Янгол Добра у блакитному береті». Його добре знають херсонці, бійці багатьох військових підрозділів. А в наповнений подіями День захисників і захисниць України познайомилася з героєм і команда Музею. Під час зустрічі він розповів про нелегку щоденну працю волонтера, про свої виїзди на Донбас, що часто відбувалися під час артилерійських атак ворога. Близько 20 музейників слухали розповіді «Янгола у блакитному береті» – незвичайної людини, живої історії.

Слова свідків лунали в день Святої Покрови й під час зустрічі курсантів Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут із ветеранами батальйону спецпризначення «Донбас» Національної гвардії України. Розповіді про досвід пережитого на війні стали мотиваторами для майбутніх захисників. Щоб поповнити музейну колекцію новими матеріалами, воїни передали реліквії, які стали свідченнями історії бойового шляху батальйону «Донбас»: книги обліку нагороджених відзнаками підрозділу «Бойовий орел», «За відвагу» та «Волонтер України», а також зразок відзнаки «Бойовий орел». Ветерани спецпідрозділу Ігор Михайлишин та Ігор Родін подарували Музею власні книжки «Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону “Донбас”» і «Фуга 119 в тональності полону», а також «Батальйон “Донбас”. Записки добровольця», в основі яких досвід пережитого на війні у 2014 р.

Мультимедійний Мартиролог став одним із головних місць Дня захисників і захисниць України. Понад тисяча осіб ушанували пам’ять воїнів, загиблих на Сході, хвилиною мовчання. Для багатьох відвідування Мартиролога було відкриттям, адже за сухими фронтовими зведеннями й цифрами ховаються душі живих людей, які віддали свої життя Батьківщині.

Уже другий рік поспіль на території Меморіалу відбувається патріотичний велопробіг. Учасники проїхали від Михайлівської площі через Паркову дорогу, а фінішували біля підніжжя «Батьківщини-матері». У заході взяли участь кількасот людей, серед яких багато дітей і військових. Під час урочистої церемонії учасники отримали «Медаль фінішера» (за хай невелику, але перемогу) і зробили спільну фотографію на згадку. Подарунком від Музею стала екскурсія українсько-американською виставкою «За волю України!».

Наступна подія була величезним викликом. Це непросто – розмовляти про війну з дітьми війни, багато з яких побували під обстрілами… Майже 400 відвідувачів Музею приїхали з Луганщини туристським потягом «Незалежна Україна». Музей війни був пріоритетним на їхньому маршруті. Гіди та свідки війни спілкувалися на рівних про далеку Другу світову й реальну російсько-українську війну, що є частиною життя наших гостей.

Загалом 14 жовтня, у День захисників і захисниць України, Музей відвідало близько 11 тис. осіб: більшість із них завітала сюди свідомо, щоб віддати данину пам’яті загиблим захисникам і віддячити тим, хто просто зараз боронить нашу землю від ворога.

Ушанування захисників мало продовження в неділю. 17 жовтня в м. Київ у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі відбулося нагородження 38 вояків, із яких 9 – посмертно, відзнакою Координаційної ради з питань розвитку козацтва в Україні при Кабінеті Міністрів України. Нагороди отримали козаки, що проходили службу в 95-й, 30-й та інших бригадах ЗСУ, батальйоні «Донбас», у Нацгвардії та Добровольчій козацькій роті БУК ім. Тараса Шевченка. 3 відзнаки (зокрема, тих, хто загинув і не має родичів) передано в експозицію Національного музею історії України у Другій світовій війні.