Сьогодні на Меморіалі звучала Молитва. Молитва за дітей, вбитих у війні.
У День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України авторську молитву читав священник Української греко-католицької церкви о. Андрій Зелінський. Так розпочалася презентація музейного мультимедійного проєкту «Діти», який вшановує пам’ять дітей, загиблих у період російсько-української війни.
Росія вбиває дітей України. Торік у цей день ми вшановували пам’ять 240 дітей, які загинули упродовж семи років. Від 24 лютого 2022 маленьких ангеликів побільшало вдвічі! Фактичну кількість загиблих і поранених установити неможливо через ведення активних бойових дій окупантами на українській території. Проте відому цифру обірваних життів відображає символічна рахівниця у просторі проєкту. За даними ЮНІСЕФ, за 101 день повномасштабної війни росії проти України загинуло щонайменше 262 дитини, ще 425 отримали поранення. Щодня в Україні гине двоє дітей та четверо отримують поранення.
«Російські ракети влучають у дитячі садочки, школи, лікарні, житлові будинки. З кожним днем окупанти забирають все більше життів. Країна-агресор вбиває дітей. Це звірство й страшний злочин. Про це треба інформувати світ» – так коментує актуальність створення такого проєкту у Музеї війни генеральний директор Юрій Савчук.
Кураторка проєкту Ірина Коцабюк каже: «При народженні дитина отримує від батьків особливий подарунок – ім’я, яке має пронести з собою все життя. Під час спілкування з батьками загиблих дітей ми просимо довірити нам берегти пам’ять про найдорожче – ім’я, вписати його у мартиролог та показати всьому світу дитячі світлини. Кожна дитина – окремий світ, який був знищений армією росії. Ми маємо знати їхні імена».
Тут, перед входом до Верхньої Московської брами ХVІІІ ст. Печерської фортеці, яка була збудована російською імперією для охорони Києва, величезними літерами надпис «ДІТИ». Під склепінням – імена загиблих з’являються на символічному вівтарі, очі в очі зі світлин за нами стежать ті, хто тепер перетворився на янголів.
Візуальний образ мартирологу надав художник Антон Логов. Біля Брами «Дерево пам’яті» – метафора смерті дітей у війні. Червоний і чорний кольори підкреслюють драму та біль родинного дерева. У скриньках – речі дітей, знайдені під час музейної експедиції щойно визволеними теренами Київщини. Чорні гілки – образ стійкості й витривалості всієї України, як однієї родини.
Руслан Горовий застерігає, що цифри втрат дитячих життів можуть бути набагато більшими, адже ворог знищує докази на окупованих територіях. Він співавтор музичної композиції «Спи, моє дитя» (Руслан Горовий ft. Сергій Жадан і Віктор Верба). Його твір тепер став реквіємом й неймовірно занурює у трагічну атмосферу. Пісню присвячено 15-річному громадському активістові Дані Дідіку, який став жертвою теракту в м. Харків у 2015 р.
У просторі мартиролога відтепер збираються ті, хто втратив. Провідати своїх маленьких ангеликів прийшов Олег Федько: шестирічну донечку Софію та півторамісячного Іванка. Разом з ними він втратив дружину і батьків: їхнє авто розстріляли під час спроби евакуації біля Нової Каховки.
Ганна Іванівна прийшла вшанувати пам’ять трьох племінників, яких втратила в Сумах під час авіаудару: 15-річного Артема, 5-річного Кирила, а ще загинули бабуся, мама й тато.
Зворушливим вшануванням загиблих стало прочитання вірша про Україну шестирічною Арішею. Вона важко пережила окупацію у Ворзелі, а сьогодні дарувала маленьким ангеликам свою іграшку.
Пам’ять про безвинних дітей стане нашою надією і зброєю. Ворог обов’язково відповість за скоєне.
Україна плаче за своїми дітьми…
