«Світове зло під назвою "рашизм" має бути покаране й знищене, а свідчення військових злочинів Росії в Україні треба зібрати й зберегти в Музеї, щоб вони вже точно не повторилися», – в цьому переконаний американець Пол Ґрей, який захищає Україну на полі бою. Він обурений тим, як цілеспрямовано росіяни нищать нашу цивільну інфраструктуру, не перестаючи нахабно стверджувати, ніби то військові об’єкти й там розташовуються українські бійці.
Днями на Запоріжжі зруйновано Кам’янську школу-інтернат для дітей з порушеннями слуху, якій було понад 60 років. Історія закладу розпочалась у 1962 р. Це була перша і єдина на той час школа санаторного типу в Запорізькій області. У 1991 р. школу-інтернат реорганізували в спеціальний навчальний заклад для дітей зі слабким слухом та пізнооглухлих. Дотепер це був єдиний сучасний заклад такого рівня, і Пол вважає, що росіяни навмисно нищать наші надбання, бо заздрять. Уявити й усвідомити не можуть, що українці справді інші.
Чи відновиться колись цей заклад, невідомо. У стінах будівлі застрягла безліч уламків ворожих боєприпасів, її ворог обстрілював щонайменше 20 разів. Нині це «сіра» зона, за 2–3 км вже лінія фронту й російські позиції. У місті фактично немає людей, проте ворожа артилерія гатить туди досі.
Там, на Запоріжжі, у складі Грузинського національного легіону Пол Ґрей і надалі визволяє українські міста й села. Днями він ділився з нами промовистим фото зруйнованої школи, але тієї миті вже перебував на іншій локації. Ми були вражені й дуже шкодували, що запізнилися, не попросили його зібрати там експонати для Музею. Але ж Пол не раз уже приходив до нас, став другом Музею й фактично музейником у підсвідомості. Саме тому сам про все подбав. От і сьогодні він знову прибув на виставку «Україна – розп’яття» щоб передати нам унікальні речі з війни. Ті самі найбільш вражаючі дитячі вишиванки зі світлини! Ось ми вже тримаємо їх у руках! А ще дитячі нагороди, альбоми з довоєнними щасливими фотографіями та багато чого іншого з минулого – світлого, мирного, дитячого життя. Тепер це частина музейної колекції свідчень про свавілля російської армії на території України.
Руйнуються будівлі, гинуть діти! Але ж увесь дитячий світ знищити неможливо! А діти – це майбутнє! Тож Україна буде!
