Дванадцять мольбертів із невеликими білими полотнами по колу і два у центрі – неначе дванадцять чисел на периметрі циферблата – і дві годинникові стрілки всередині… Годинник – особливий знак віри в те, що чекати на повернення найкращих синів України з ворожої неволі залишилося не так довго… Було щось зворушливе у тому, як розставив їх за певною логікою мистецької інсталяції Антон Логов – художник Музею.
Сьогоднішню зустріч під гаслом «Малюю для тебе», що була присвячена захисникам «Азовсталі», які досі перебувають у полоні загарбників, модерував музейник Олександр Очеретяний. Гостям – рідним і близьким героїв-азовців – було запропоновано фарби й пензлі, щоб кожен відтворив на полотні свої почуття – і щоб потім, коли незламні бійці повернуться з російської неволі, – вручити їм ці малюнки.
Дійство відбувалось у просторі виставки «Україна – розп’яття» – найпершої в нашій країні й світі з присвячених війні, яка точиться безпосередньо зараз на українських теренах. І до речі, воно вже не перше в наших стінах пов’язане з героями Маріуполя, про що нагадав, відкриваючи захід, генеральний директор Музею Юрій Савчук. Адже на початку червня ми одержали на зберігання неоціненну реліквію сучасності – урятований від ворога синьо-жовтий прапор, що майорів над «Азовсталлю» до останніх днів її оборони.
Благодійна зустріч була організована Музеєм війни в партнерстві з Асоціацією родин захисників «Азовсталі». Кожен із присутніх відвідувачів чи музейників міг принагідно переказати кошти у Фонд підтримки родин захисників «Азовсталі» – щоб їх було витрачено на реалізацію проєкту «Нарешті ти вдома».
Від представників Асоціації слово узяла Ольга Малюченко, дружина бійця, який нещодавно повернувся з полону серед 215 захисників України, чий обмін став наразі наймасовішим. Утім, вона наголосила, що на загальному тлі бранців, які залишаються у ворожих казематах, така цифра – це зовсім небагато. Що є ті, про яких ми нічого не знаємо, але за яких варто боротися. А подруга Ольги Юліана, яка досі чекає з полону свого коханого, нагадала, що йдеться не тільки про захисників «Азовсталі», що крім них у неволі перебуває велика кількість інших воїнів, і закликала всіх без винятку українців не мовчати – постійно говорити про кожного, хто потребує визволення.
На завершення зустрічі присутні вийшли на музейне подвір’я спільно сплести маскувальні сітки для військовослужбовців полку «Азов».
Щиро сподіваємося, що нагадування про тих, хто зостається нині полоні, в російських катівнях, привернене ще більшу увагу суспільства до їхньої долі. Таких акцій відбудеться найближчим часом іще більше.
