/

Учора музейники та публічні історики говорили про переозначення Національного музею історії України у Другій світовій війні.

Зміни історичного контексту й запит суспільства підштовхують нашу команду до пошуку нового підходу в роботі. Тож ми ініціювали серію круглих столів, щоб почути, яким бачать Музей представники різних спеціальностей. Ми вже говорили з вітчизняними істориками.

Учора ми почули думки колег про ймовірні зміни наукової діяльності Музею війни, його присутності в міському ландшафті й суспільному житті. Не секрет, що головне питання – як бути зі скульптурою Батьківщини-матері. Нагадаємо, що під час опитування на платформі "Дія", яке відбувалося в липні цього року, 94 % респондентів виступили за демонтаж радянського герба на щиті найбільшої металевої скульптури Європи. Ми вже розпочали рух у цьому напрямі, та він буде непростим як технічно, так і фінансово.

Цікавими й неординарними думками про те, чому скульптуру варто зберегти, а музейний темарій розширити поза межі Другої світової війни, поділилися європейські партнери Музею: Брюно Буає та Паскаль Захарі з Меморіалу Шоа, а також Філіп Анш, директор Всесвітнього центру миру, свободи і прав людини.

Українські колеги, глибше занурені в реалії життя своєї країни, були не настільки одностайні, вони висловлювали різні візії присутності Музею в історичній і туристичній царині. Ми вдячні Анастасії Чередниченко, віцепрезидентці ІСОМ України, Лесі Гасиджак із Національного музею Голодомору-геноциду, Віталієві Нахмановичу з Музею історії міста Києва, Тетяні Шептицькій із Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Олександрові Лисенку з Інституту історії України НАН України, Владленові Мараєву, засновнику та авторові ютуб-проєкту «Історія без міфів», за оригінальні думки.

Окрім науковців, на зустрічі були присутні Сергій Анжияк, директор департаменту культури КМДА, Вікторія Муха, голова Постійної комісії Київської ради з питань культури, туризму та суспільних комунікацій, Юлія Руденко з Міністерства культури та інформаційної політики. Вони також висловилися про переозначення Музею, взявши до уваги загальну ситуацію в культурній сфері країни та столиці.

Почуті думки, безумовно, потребують осмислення та обговорення всередині музейної команди. А результат українці побачать незабаром.