Виставка розповідає про капеланську діяльність в Україні – щире духовне служіння, здатне підтримати бійців у важку годину, розрадити, часом навіть врятувати. Сьогодні понад 200 військових капеланів перебувають у штаті Збройних сил України, Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України. Вони – в одностроях, у кожного не тільки церковний сан, але й військове звання. Військові капелани мають військові навички, обізнані щодо заходів безпеки та видів зброї, проте вони її не носять.
На виставці представлено 15 персональних комплексів військових капеланів: як тих, хто нещодавно отримав мандати і підписав контракт із ЗСУ, так і тих, хто на волонтерських засадах несе слово Боже воїнам на фронті ще від 2014 р. Троє із представлених капеланів покинули цей світ – о. Максим Козачина і о. Олег Марінченко вбиті ворогом, о. Мар’яна Дюса забрала тяжка хвороба.
Виставка створена за міжконфесійним принципом, на ній можна ознайомитися з історіями військових капеланів, які належать до Православної церкви України, Української греко-католицької церкви, Римсько-Католицької церкви в Україні, протестантів – баптистів та п’ятидесятників, імамів-капеланів та наразі єдиного в Україні капелана-іудея.
Мотиваційний стяг Служби військового капеланства ЗСУ – символ міжконфесійного служіння, тому гасло «Бути поруч» – українською, арабською та на івриті. Айдентика – мотиваційний стяг, нарукавний знак й коін – містить девʼять срібних променів, що сходяться вгорі на синьому полі, уособлюючи промені Божої благодаті.
Капелани є частиною обороноздатності нашої держави і є воїнами, завдяки яким Україна здобуде перемогу.
«Виставка одного експонату», на якій представлено радянський герб, знятий зі щита скульптури «Батьківщина-мати».
Заміна символіки на найвищій скульптурі Європи стала найпомітнішим моментом у процесах декомунізації нашого суспільства й переозначення всього Меморіального комплексу. Уже цього літа, до 32-ї річниці Незалежності України, вдалося здійснити те, що десятки років здавалося неможливим, – звільнитися від символу тоталітаризму й пригноблення. Тепер цей застарілий герб – частка нашої історії, артефакт, але він більше не визначає нашого сьогодення.
Виставка висвітлює діяльність Державної казначейської служби України у площині загальнонаціональних соціальних ініціатив.
Установа послідовно підтримує народні традиції та долучається до громадських подій, покликаних на згуртування українського народу. Соціальні акції, участь у розвитку народних промислів, виховання наступного покоління – оригінальні предмети на виставці свідчать, що окрім безпосередньої роботи казначеї мають широке коло інтересів та шанують рідні традиції.
На День Соборності 2018 року під час Всеукраїнської акції «Об`єднаймо Україну» за ініціативи голови Державної казначейської служби Тетяни Слюз було розгорнуто найдовший Державний Прапор України – 1 км 59 м 95 см.
Не менше вражає й карта «Вишита Україна», яка була виконана казначеями з усіх областей України 2016 року. Перші стібки було зроблено на Сході – в Управлінні Казначейства у місті Торецьк, що на Донеччині, за участі Голови Казначейства Тетяни Слюз. Рукотворний оберіг був двічі піднятий на гору Говерла, а також гору Монблан і представлений в Антарктиці на станції Академіка Вернадського.
Систематично Державна казначейська служба підтримує маленьких українців, які перебувають в складних життєвих обставинах. Тисячі подарунків і турбота були подаровані під час Всеукраїнських благодійних казначейських акцій: «Кожен із нас – чарівник» і «Стань янголом-охоронцем для дітей війни» 2022-2023 рр.
Частина експозиції демонструє незламність на відданість казначеїв своїй роботі в умовах війни. Представлений прапор з Алчевська у 2014 вдалося вивезти вже з окупованого міста через лінію фронту Валентині Дмитрівні Кураєвій. А фрагмент ракети у 2023 році перетворили на оберіг з янголом.
Широкомасштабне російське вторгнення в Україну, без перебільшення, започаткувало нову еру війн, коли високоточні технології переважають кількісну складову на полі бою.
Масове використання дронів уже нині дає змогу Україні (по суті, державі з непорівнянною морською потугою) поставити на межу повного розгрому надводний і підводний арсенал московитського Чорноморського флоту. А знищення на полі бою російських танків Т-90, ЗРК С-400 «Тріумф», що є основними експортними зразками ворога, підриває його не тільки військову, а й економічну міць.
Утім, рашисти теж зробили висновки, і почали нарощувати кількість своїх безпілотних апаратів. У вересні 2022 р. на лінії бойового зіткнення українські війська вперше зафіксували дрони-камікадзе іранського виробництва. Того самого року рашисти почали активно використовувати ударні БпЛА Shahed проти об’єктів інфраструктури українських міст. 17 жовтня російські війська вперше завдали удару цими безпілотниками по м. Київ, випустивши 28 дронів. Загалом упродовж року росіяни випустили по Україні більш ніж 2 тис. дронів-камікадзе цього типу.
Нині завдяки допомозі союзників, донатам небайдужих громадян та власному виробництву Україні вдається вигравати у протистоянні. Але ворог має все ще великий економічний потенціал і кількість його БпЛА всіх типів небезпечно зростає.
На виставці представлено безпілотні літальні апарати різних типів, які використовують російські агресори для розвідки та ураження наземних цілей. Це проєкт-застереження про небезпеку, яку несуть українцям ворожі безпілотники, націлені на сили оборони, цивільні об’єкти, зокрема критичну, економічну (передусім продовольчу), соціально-культурну інфраструктуру тощо. Водночас це нагадування про необхідність допомагати українським захисникам, зокрема і для забезпечення їх новітніми засобами виявлення та ураження цілей, серед яких дедалі важливішу роль відіграють БпЛА.
Музей війни презентує виставку робіт вуличного художника із Франції Крістіана Ґемі, відомого як С215, під назвою «Guerre en Ukraine» («Війна в Україні», фр.).
На виставці представлено найновіші роботи художника, створені в Україні як рефлексії на жорстокість росії та хоробрість нашого народу в боротьбі за волю. Від березня 2022 р. Крістіан створював промовисті мурали в м. Львів, Житомир, Київ, Ірпінь, Буча, смт Гостомель.
Також представлена спеціально створена серія зображень Захисників, які віддали свої життя, боронячи Україну. Знайомі обличчя: «Да Вінчі», Олександр Шаповал, Михайло Матюшенко… Чоловіки й жінки, старші й молодші, відомі та менш відомі – образи цих героїв були створені Крістіаном Ґемі й доповнені автентичними предметами з колекції Музею війни, що належали воїнам за їхнього життя.
Запеклі бої за контроль над м. Бахмут із великими втратами обох сторін називають найкривавішою битвою піхоти з часів Другої світової війни. Точаться вони від 01.08.2022 й дотепер. Бахмутський плацдарм перебуває у фокусі новин, телесюжетів, передовиць української та світової преси.
Під час воєнних дій місто пережило неймовірну кількість обстрілів, бомбардувань, людських та матеріальних утрат, ворожий штурм і часткову окупацію.
Українська армія під м. Бахмут перемелює російські сили, не даючи їм змоги наступати на інших напрямах. У травні 2023 міжнародні експерти оцінили п’ятимісячні втрати росії більш ніж у 100 тис. військовослужбовців.
Сили оборони продовжують наступальні дії на бахмутському напрямі й укріплюються на нових рубежах. Лише під час літнього контрнаступу визволено понад 60 кв. км. Уже піднято синьо-жовті прапори над с. Кліщіївка та Андріївка. Кожен відвойований метр свідчить про неймовірну ціну його повернення та стратегічну важливість міста.
Щодня лінія зіткнення змінюється, і настане той день, коли знамена України замайорять над м. Бахмут. Під час експонування виставки ми намагатимемося відтворити зміни.
У фокусі тимчасової експозиції – персональні комплекси захисників міста-фортеці, справжніх сталевих титанів, завдяки яким бахмутська балада ввійде у світову історію як одна з найбільших і найважчих битв початку ХХІ ст. Наші бійці змушують ворога стікати кров’ю, сточують його бойові можливості, надламують бойовий дух. Усе це досягається неймовірними зусиллями, у складних погодних умовах, із проблемами постачання, під постійним вогнем. Але українські герої чинять упертий опір тотальному злу й не шкодують власного життя в борні за свободу рідної землі. Їхній подвиг неоціненний.
Уперше в одній експозиційній площині буде представлено світлини про битву за м. Бахмут, які надійшли від офіцерів пресслужб бригад Збройних сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України. Вони щодня, попри ризики та перепони, невтомно фіксують нашу історію для майбутніх поколінь.
Але вже зараз фортеця Бахмут стала символом стійкості української армії.
Слава Україні! Героям слава!
Музейна виставка, організована в нерозривному зв’язку з проєктом загальнодержавного масштабу «Тризуб Батьківщини», суть якого полягає в заміні радянської символіки на щиті монумента «Батьківщина-мати» на український державний символ – Тризуб. У ширшому контексті виставка є співзвучною загальному переозначенню Музею війни та монумента як його домінанти.
У просторі виставки представлено понад 200 автентичних артефактів, що охоплюють більш ніж тисячолітній відрізок історії України. Експозиція відображає найцікавіші факти з історії Тризуба, фокусує увагу на найважливіших етапах його становлення як державного герба. Вона є своєрідною відповіддю на актуальні суспільні питання, пов’язані з відтворенням Тризуба на щиті, висвітлює зв’язок цього процесу з перейменуванням самого монумента «Батьківщина-мати» та Музею загалом.
Спеціально для втілення проєкту Музей облаштував новий експозиційний простір у Виставковому центрі, який складається із трьох залів. Кожен із них уміщує відповідний розділ виставки.
Розділ «Державний знак» присвячений минулому Тризуба як династичного знака київських князів, а також утвердженню знака князя Володимира Великого у високому статусі Державного герба УНР. Підкреслено історичну спадкоємність між символами державності княжої доби та періоду українського державотворення на початку ХХ ст.
Розділ «Національний символ» розповідає про самобутню традицію використання національного знака в народному побуті українців між Першою та Другою світовими війнами. Через зображення символу Тризуба в українському декоративно-ужитковому мистецтві міжвоєнної доби висвітлюється роль знака у формуванні та зміцненні національної самоідентичності українського народу.
Розділ «Знак на щиті» ілюструє сутність переозначення монумента й розкриває передумови цього процесу, а також демонструє зв’язок актуального історичного часу з багатовіковою геральдичною традицією.
«Україна – Розп’яття» – перша виставка в Україні, перша в світі, перша про цю війну і під час цієї війни. На ній представлено 1 776 автентичних експонатів, зібраних по «гарячих слідах» командою Музею на місцях запеклих боїв і в щойно визволених населених пунктах Київщини та Чернігівщини з 3 квітня до 6 травня 2022 р. Її площа складає близько 900 м2. Автор ідеї та куратор – генеральний директор Музею війни Юрій Савчук. Художник – Антон Логов.
Композиційно виставка складається з двох, антагоністичних за своєю суттю, частин – «Орда» та «Україна – Розп’яття».
Перша її частина пунктирно розповідає про російську пропаганду, повномасштабне вторгнення, а також військове спорядження, зброю та побут прибульців із «русскава міра».
Друга частина виставки має дві локації: власне «Україна – Розп’яття» та «Укриття». В основі першої – врятовані духовні та культурні пам’ятки, обпалені віконні рами, залишки побутової техніки і, навіть, спортивний інвентар, знайдений на згарищах, а також дитячі речі, малюнки та іграшки… Домінантною сюжетною лінією проходять урятовані скарби нашої Нації: вхідні ворота Церкви Різдва Пресвятої Богородиці в с. Перемога та купол і купольний хрест Храму Вознесіння Господнього в с. Лук’янівка на Київщині, зранена ікона «Зняття з хреста» із поруйнованого Храму Святого Димитрія Ростовського (смт Макарів), понівечений каркас, на якому висіли картини відомої на весь світ Марії Приймаченко зі спаленого Іванківського історико-краєзнавчого музею… Друга відтворює в деталях реалії Життя і Часу в різних укриттях під час обстрілів і нальотів орди та розповідає про 37 днів життя одного гостомельського бомбосховища… До найменших дрібниць…
Виставка користується особливою популярністю у відвідувачів Музею та має високу медійну привабливість. Станом на 7 червня 2022 р. з експозицією ознайомилося 7 812 осіб, у вітчизняних і закордонних ЗМІ оприлюднено 63 публікації, відгуки, коментарі, сюжети та інтерв’ю про неї, у тому числі провідних міжнародних пресових виданнях The New York Times (США), The Guardian (Велика Британія) та Le Monde (Франція).
