Виставка присвячена історії бригади «Азов». Рівно 10 років тому кількадесят добровольців батальйону «Азов» на Софійській площі в м. Київ склали присягу на вірність Україні, після чого вирушили на її захист.
У просторі експозиції – зразки одностроїв бійців, що показують історію розвитку підрозділу, від партизанського корпусу до 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» імені Дмитра Вишневецького НГУ, уламки ракети «Искандер-М», особисті нарукавні знаки азовців та інсталяція, присвячена воїнам, загиблим унаслідок теракту в таборі для військовополонених у с-щі Оленівка.
Гасло «Без бою немає слави» бійці знову і знову підтверджують участю в найскладніших баталіях. На їхньому рахунку – визволення м. Маріуполь у 2014 р., Павлопільсько-Широкинська наступальна операція, участь у боях на Світлодарській дузі й героїчна оборона м. Маріуполь, що тривала 86 днів. Нині військовослужбовці бригади вибивають ворогів із нашої землі в лісах біля м. Кремінна. Проте експозиція виставки не є завершеною, адже найскладніші операції та найзапекліші бої ще попереду.
«Азов» – один із найбоєздатніших підрозділів України з досвідом великих перемог на найнебезпечніших напрямах, із довгою та героїчною історією становлення.
Запрошуємо на виставку, де ви дізнаєтеся більше про легендарну 12-ту бригаду спеціального призначення «Азов» НГУ.
Виставка відтворює десятиліття історії підрозділу, який пройшов шлях від добровольчого формування в перші тижні російської агресії (2014 р.) до постійної бойової одиниці ЗСУ. Тут представлено багато героїчних епізодів, простежено воєнний життєпис 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». Артефакти експозиції передають відчуття й емоції, будучи свідченнями надійності, відваги, героїзму.
За цей період багато його бійців отримали державні нагороди, шестеро удостоєні звання Героя України (чотири з них посмертно).
Стали воїни батальйону й героями численних сюжетів медіа. Скажімо, його командир Герой України старший лейтенант Олександр Коваленко є тим самим «танцюючим воїном» – зіркою соцмереж. А відео айдарівців із-під м. Бахмут, на якому вони вивозять квадроциклами поранених, бачили вся країна й світ.
Бойовий шлях підрозділу неможливо уявити без звичайних людських історій, як і без традицій, символів, знакових речей, тож на виставці представлено особливі айдарівські артефакти. Серед них – ікона св. Миколая, яку ще від 2017 р. творить боєць Юрій Лінкевич. Роботу над нею воїн-іконописець розпочав іще у 2017 р., а закінчити сподівається після перемоги. Побратими вважають її своїм оберегом, адже не раз виходили з нею з оточення.
На виставці буде представлено зроблену спеціально для неї Зоєю Шу та Філіпом Каллером серію інтерв’ю з бійцями 24-го окремого штурмового «Поза межами фронту» (травень 2024 р.).
Історія «Айдару» є прикладом того, як добровольці з різними життєвими шляхами, несхожими довоєнними біографіями здатні перемагати ворога, значно численнішого й надзвичайно небезпечного.
Виставка розповідає про капеланську діяльність в Україні – щире духовне служіння, здатне підтримати бійців у важку годину, розрадити, часом навіть врятувати. Сьогодні понад 200 військових капеланів перебувають у штаті Збройних сил України, Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України. Вони – в одностроях, у кожного не тільки церковний сан, але й військове звання. Військові капелани мають військові навички, обізнані щодо заходів безпеки та видів зброї, проте вони її не носять.
На виставці представлено 15 персональних комплексів військових капеланів: як тих, хто нещодавно отримав мандати і підписав контракт із ЗСУ, так і тих, хто на волонтерських засадах несе слово Боже воїнам на фронті ще від 2014 р. Троє із представлених капеланів покинули цей світ – о. Максим Козачина і о. Олег Марінченко вбиті ворогом, о. Мар’яна Дюса забрала тяжка хвороба.
Виставка створена за міжконфесійним принципом, на ній можна ознайомитися з історіями військових капеланів, які належать до Православної церкви України, Української греко-католицької церкви, Римсько-Католицької церкви в Україні, протестантів – баптистів та п’ятидесятників, імамів-капеланів та наразі єдиного в Україні капелана-іудея.
Мотиваційний стяг Служби військового капеланства ЗСУ – символ міжконфесійного служіння, тому гасло «Бути поруч» – українською, арабською та на івриті. Айдентика – мотиваційний стяг, нарукавний знак й коін – містить девʼять срібних променів, що сходяться вгорі на синьому полі, уособлюючи промені Божої благодаті.
Капелани є частиною обороноздатності нашої держави і є воїнами, завдяки яким Україна здобуде перемогу.
«Виставка одного експонату», на якій представлено радянський герб, знятий зі щита скульптури «Батьківщина-мати».
Заміна символіки на найвищій скульптурі Європи стала найпомітнішим моментом у процесах декомунізації нашого суспільства й переозначення всього Меморіального комплексу. Уже цього літа, до 32-ї річниці Незалежності України, вдалося здійснити те, що десятки років здавалося неможливим, – звільнитися від символу тоталітаризму й пригноблення. Тепер цей застарілий герб – частка нашої історії, артефакт, але він більше не визначає нашого сьогодення.
Широкомасштабне російське вторгнення в Україну, без перебільшення, започаткувало нову еру війн, коли високоточні технології переважають кількісну складову на полі бою.
Масове використання дронів уже нині дає змогу Україні (по суті, державі з непорівнянною морською потугою) поставити на межу повного розгрому надводний і підводний арсенал московитського Чорноморського флоту. А знищення на полі бою російських танків Т-90, ЗРК С-400 «Тріумф», що є основними експортними зразками ворога, підриває його не тільки військову, а й економічну міць.
Утім, рашисти теж зробили висновки, і почали нарощувати кількість своїх безпілотних апаратів. У вересні 2022 р. на лінії бойового зіткнення українські війська вперше зафіксували дрони-камікадзе іранського виробництва. Того самого року рашисти почали активно використовувати ударні БпЛА Shahed проти об’єктів інфраструктури українських міст. 17 жовтня російські війська вперше завдали удару цими безпілотниками по м. Київ, випустивши 28 дронів. Загалом упродовж року росіяни випустили по Україні більш ніж 2 тис. дронів-камікадзе цього типу.
Нині завдяки допомозі союзників, донатам небайдужих громадян та власному виробництву Україні вдається вигравати у протистоянні. Але ворог має все ще великий економічний потенціал і кількість його БпЛА всіх типів небезпечно зростає.
На виставці представлено безпілотні літальні апарати різних типів, які використовують російські агресори для розвідки та ураження наземних цілей. Це проєкт-застереження про небезпеку, яку несуть українцям ворожі безпілотники, націлені на сили оборони, цивільні об’єкти, зокрема критичну, економічну (передусім продовольчу), соціально-культурну інфраструктуру тощо. Водночас це нагадування про необхідність допомагати українським захисникам, зокрема і для забезпечення їх новітніми засобами виявлення та ураження цілей, серед яких дедалі важливішу роль відіграють БпЛА.
Музей війни презентує виставку робіт вуличного художника із Франції Крістіана Ґемі, відомого як С215, під назвою «Guerre en Ukraine» («Війна в Україні», фр.).
На виставці представлено найновіші роботи художника, створені в Україні як рефлексії на жорстокість росії та хоробрість нашого народу в боротьбі за волю. Від березня 2022 р. Крістіан створював промовисті мурали в м. Львів, Житомир, Київ, Ірпінь, Буча, смт Гостомель.
Також представлена спеціально створена серія зображень Захисників, які віддали свої життя, боронячи Україну. Знайомі обличчя: «Да Вінчі», Олександр Шаповал, Михайло Матюшенко… Чоловіки й жінки, старші й молодші, відомі та менш відомі – образи цих героїв були створені Крістіаном Ґемі й доповнені автентичними предметами з колекції Музею війни, що належали воїнам за їхнього життя.
Музейна виставка, організована в нерозривному зв’язку з проєктом загальнодержавного масштабу «Тризуб Батьківщини», суть якого полягає в заміні радянської символіки на щиті монумента «Батьківщина-мати» на український державний символ – Тризуб. У ширшому контексті виставка є співзвучною загальному переозначенню Музею війни та монумента як його домінанти.
У просторі виставки представлено понад 200 автентичних артефактів, що охоплюють більш ніж тисячолітній відрізок історії України. Експозиція відображає найцікавіші факти з історії Тризуба, фокусує увагу на найважливіших етапах його становлення як державного герба. Вона є своєрідною відповіддю на актуальні суспільні питання, пов’язані з відтворенням Тризуба на щиті, висвітлює зв’язок цього процесу з перейменуванням самого монумента «Батьківщина-мати» та Музею загалом.
Спеціально для втілення проєкту Музей облаштував новий експозиційний простір у Виставковому центрі, який складається із трьох залів. Кожен із них уміщує відповідний розділ виставки.
Розділ «Державний знак» присвячений минулому Тризуба як династичного знака київських князів, а також утвердженню знака князя Володимира Великого у високому статусі Державного герба УНР. Підкреслено історичну спадкоємність між символами державності княжої доби та періоду українського державотворення на початку ХХ ст.
Розділ «Національний символ» розповідає про самобутню традицію використання національного знака в народному побуті українців між Першою та Другою світовими війнами. Через зображення символу Тризуба в українському декоративно-ужитковому мистецтві міжвоєнної доби висвітлюється роль знака у формуванні та зміцненні національної самоідентичності українського народу.
Розділ «Знак на щиті» ілюструє сутність переозначення монумента й розкриває передумови цього процесу, а також демонструє зв’язок актуального історичного часу з багатовіковою геральдичною традицією.
«Україна – Розп’яття» – перша виставка в Україні, перша в світі, перша про цю війну і під час цієї війни. На ній представлено 1 776 автентичних експонатів, зібраних по «гарячих слідах» командою Музею на місцях запеклих боїв і в щойно визволених населених пунктах Київщини та Чернігівщини з 3 квітня до 6 травня 2022 р. Її площа складає близько 900 м2. Автор ідеї та куратор – генеральний директор Музею війни Юрій Савчук. Художник – Антон Логов.
Композиційно виставка складається з двох, антагоністичних за своєю суттю, частин – «Орда» та «Україна – Розп’яття».
Перша її частина пунктирно розповідає про російську пропаганду, повномасштабне вторгнення, а також військове спорядження, зброю та побут прибульців із «русскава міра».
Друга частина виставки має дві локації: власне «Україна – Розп’яття» та «Укриття». В основі першої – врятовані духовні та культурні пам’ятки, обпалені віконні рами, залишки побутової техніки і, навіть, спортивний інвентар, знайдений на згарищах, а також дитячі речі, малюнки та іграшки… Домінантною сюжетною лінією проходять урятовані скарби нашої Нації: вхідні ворота Церкви Різдва Пресвятої Богородиці в с. Перемога та купол і купольний хрест Храму Вознесіння Господнього в с. Лук’янівка на Київщині, зранена ікона «Зняття з хреста» із поруйнованого Храму Святого Димитрія Ростовського (смт Макарів), понівечений каркас, на якому висіли картини відомої на весь світ Марії Приймаченко зі спаленого Іванківського історико-краєзнавчого музею… Друга відтворює в деталях реалії Життя і Часу в різних укриттях під час обстрілів і нальотів орди та розповідає про 37 днів життя одного гостомельського бомбосховища… До найменших дрібниць…
Виставка користується особливою популярністю у відвідувачів Музею та має високу медійну привабливість. Станом на 7 червня 2022 р. з експозицією ознайомилося 7 812 осіб, у вітчизняних і закордонних ЗМІ оприлюднено 63 публікації, відгуки, коментарі, сюжети та інтерв’ю про неї, у тому числі провідних міжнародних пресових виданнях The New York Times (США), The Guardian (Велика Британія) та Le Monde (Франція).
