Багнет застосовувався з гвинтівками систем Маузера зразка 1896 (Mauser M/1896) і 1938 років, а також із самозарядною гвинтівкою Ljungman AG-42 (зразка 1942).
Більшість екземплярів виготовила шведська фірма Eskilstuna Jernmanufaktur AB (м. Ескільстуна) у 1899–1912 роках — приблизно 280 000 одиниць. Пізніше виробництво продовжили Carl Gustafs Stads Gevärsfaktori і Erik Anton Berg (також Ескільстуна); сумарний випуск трьох фабрик становить близько 665 000 штук. У шведській армії такі багнети використовували до 1962 року.
Клинок багнета Carl Gustaf M/96 — сталевий, прямий, плоский, однолезовий, з вузьким долом, що звужується до вістря. Руків’я порожнисте, циліндричної форми з овальним перерізом і рифленою поверхнею; у верхній частині руків’я — пружинна клямка для фіксації. Гарда плоска, з одного боку заокруглена до вістря, з іншого — має кільце для ствола. Металеві піхви оснащені вставним пружним гирлом, круглим шпеньком біля устя й кулькою на наконечнику; по середній лінії — поздовжній дол.
На п’яті клинка і на гарді видно клеймо виробника EJAB (Eskilstuna Jernmanufaktur Aktiebolaget) — якір під короною з цифрою «203», а також викарбувану королівську корону як відбиток військової прийомки Швеції. На гарді пробито «L/I 5 № 25а, № 1100», що вказує код роду військ (піхота), номер підрозділу та серійний номер; на гирлі піхов і на кульці навершя також присутні клейма EJAB і цифра «417».
Цікавим є те, що окремі складові екземпляра виготовлені в різні періоди й іншими майстрами: руків’я датується інтервалом 1905–1913 років (характерна конічна втулка), клинок має трьохзначну нумерацію, а піхви, судячи з форми кульки, походять від старішої моделі. Техніка виготовлення тавра і відсутність крапок після літер у клеймі свідчать про можливі пізніші доробки чи повторне клеймування клинка.