Кептар був переданий музейним фахівцям під час наукового відрядження до Верховинського району Івано-Франківської області у 2016 р. колишнім вояком УПА Олексієм Сінітовичем. У 1942 р. Олексій втік з робіт у Німеччині й повернувся до України, де за допомогою батька Василя Сінітовича, що перебував в УПА зміг приєднатися спочатку до молодіжної організації (Юнацтво ОУН), а у 1944 році був мобілізований до лав УПА-Захід (чота Білогруда). У 1944-1945 роках Олесій Сінітович брав участь у боях проти військ НКВС за Космацьку республіку (військово-адміністративне утворення, сформоване підрозділами УПА-Захід на Івано-Франківщині), та біля с. Сеньківське Верховинського району Станіславівської (нині – Івано-Франківської) області.
У 1945 р. захворів на тиф. Заарештований 13 вересня 1950 р., і невдовзі засуджений до 25 років виправно-трудових таборів. У 1956 році був звільнений, і по поверненню додому працював у лісовому господарстві.
13 листопада 1991 року реабілітований.
Безрукавний кожушок прямого крою, має стоячий комір, нашивні напівкруглі кишені, застібається на ґудзики, краї обрамлені чорною вовною. Вздовж смушку краї кептаря оздоблені переплетеними смужками шкіри, потім – червоною вовною, яка обмежується, в свою чергу, зубцями із бавовняних шнурків зеленого кольору. Зубці розташовані внизу, з боків кептаря, обрамляють кишені і комір. Знизу кептаря між шкіряними смужками і зеленими зубцями розташовано п’ять рядів «косичок» – прикрас із різнокольорової вовни. На «косичках» нашиті кольорові вовняні гудзики - «китички». Комір, пройми рукавів, перед і низ кептаря обрамлені тоненькими сіро-жовтими волічковими смужками.