Кептар був переданий музейним фахівцям під час наукового відрядження до Верховинського району Івано-Франківської області у 2016 р. колишнім вояком УПА Олексієм Синітовичем. У 1942 р. Олексій утік із робіт у Німеччині й повернувся до України, де з допомогою батька – Василя Синітовича, який перебував в УПА, – спочатку приєднався до молодіжної організації (Юнацтво ОУН), а в 1944 р. був мобілізований до лав УПА-Захід (чота «Білогруда»). У 1944–1945 рр. Олексій Синітович брав участь у боях проти військ НКВД за Космацьку республіку (військово-адміністративне утворення, сформоване підрозділами УПА-Захід на Івано-Франківщині) та біля с. Сеньківське Верховинського району Станіславської (нині – Івано-Франківська) області. У 1945 р. захворів на тиф.
13 вересня 1950 р. був заарештований і невдовзі засуджений до 25 років виправно-трудових таборів. У 1956 р. звільнений, після повернення працював у лісовому господарстві.
13 листопада 1991 р. реабілітований.
Безрукавний кожушок прямого крою, має стоячий комір, нашивні напівкруглі кишені, застібається на ґудзики, краї обрамлені чорною вовною. Уздовж смушка краї кептаря оздоблені переплетеними смужками шкіри, потім – червоною вовною, яка обмежується зубцями з бавовняних шнурків зеленого кольору. Зубці розташовані внизу, з боків кептаря, обрамляють кишені та комір. Знизу кептаря між шкіряними смужками та зеленими зубцями розташовано п’ять рядів «косичок» – прикрас із різнокольорової вовни. На «косичках» нашиті кольорові вовняні ґудзики – «китички». Комір, пройми рукавів, перед і низ кептаря обрамлені тоненькими сіро-жовтими волічковими смужками.