Ідея конструкції належала Семюелу Макліну, але втілив її американець - полковник армії США Айзек Ньютон Льюіс. Спочатку Льюіс планував використовувати свій кулемет як станковий, з водяним охолодженням, однак надалі перейшов до ідеї розробки ручного кулемета із повітряним охолодженням ствола.
Виробництво кулемета почалося на заводах BSA (Англія), і першою на озброєння РК Льюіса прийняла бельгійська армія в 1913 році, а бойове хрещення «Льюіс» одержав в 1914 році, з початком Першої світової війни.
У Російській імперії кулемети «Льюіс» з’явилися в 1917 році (американського і англійського виробництва). Американський варіант кулемету був виготовлений під патрон 7,62 мм. Англійський варіант — під .303 British (7,71 мм) й використовувався переважно в авіації.
Кулемети «Льюіс» використовувалися в ході більшовицько-білогвардійської війни, залишалися на військових складах до Другої світової війни, й використовувалися на її початковому етапі, під час якої використовувалися військами другого ешелону та підрозділами ППО.
У Німеччині трофейні кулемети використовувалися під найменуванням MG 137(e). Восени 1944 року, при формуванні в Німеччині батальйонів фольксштурму, для їхнього озброєння було передано 2891 од. 6, 5-мм кулеметів Lewis M1920 з арсеналів окупованих Нідерландів.
Складається із ствола з радіатором та кожухом охолодження, ствольною коробкою з кришкою та механізмом подавання набоїв, рукоять керування вогнем зі спусковим механізмом, затвору, затворної рами, поворотно-бойової пружини. Зовнішні комплектуючі виконані із вороненого металу. Приклад та накладки на рукоять — з лакованої деревини.
Дисковий магазин та сошки відсутні.