Ідея конструкції належала британцю Семюелові Макліну, але втілив її американець – полковник армії США Айзек Ньютон Льюїс. Спочатку він планував використовувати свій кулемет як станковий, із водяним охолодженням, та надалі перейшов до ідеї розробки ручного кулемета з повітряним охолодженням ствола.
Виробництво кулемета Льюїса почалося на заводах BSA (Англія), і першою на озброєння взяла його бельгійська армія в 1913 р., а бойове хрещення він одержав у 1914 р. – з початком Першої світової війни.
У Російській імперії кулемети Lewis з’явилися в 1917 р. (американського і британського виробництва). Американський варіант був виготовлений під патрон 7,62 мм. Британський – під .303 British (7,71 мм) і використовувався переважно в авіації.
Кулемети Льюїса були у вжитку під час більшовицько-білогвардійської війни, залишалися на військових складах до Другої світової і мали застосування на її початковому етапі – у військах другого ешелону та підрозділах ППО.
У Німеччині трофейні кулемети використовувалися під найменуванням MG 137(e). Восени 1944 р., коли формувалися батальйони фольксштурму, на озброєння їм було передано 2891 кулемет Lewis M1920 калібру 6,5 мм з арсеналів окупованих Нідерландів.
Складається зі ствола з радіатором та кожухом охолодження, ствольної коробки з кришкою та механізмом подавання набоїв, ручки керування вогнем зі спусковим механізмом, затвору, затворної рами, поворотно-бойової пружини. Зовнішні комплектуючі виконані з воронованого металу. Приклад та накладки на ручку – з лакованої деревини.
Дисковий магазин та сошки відсутні.