Лист датований 19 грудня 1943 р., адресований рідним на Коломийщину.
Лiдія Гоянюк народилася 16 жовтня 1921 р. в с. Залуччя на Станіславщині (нині – Iвано-Франкiвська область) у сім’ї священника, в якій змалку прищеплювали любов до України. Від 1937 р. – членкиня місцевого молодіжного осередку ОУН. Разом з іншими молодими патріотами після втечі більшовиків тішилася нетривалою свободою українства влітку 1941 р., а вже в лютому 1942 р. за антинацистську діяльність була заарештована німецькими спецслужбами. Ув’язнена в Коломийській, Чортківській та Львівській тюрмах, у червні 1943 р. вивезена до концтабору Аушвіц (м. Освенцим, Польща). Там дівчина потрапила до 14-го барака табору «Б», в якому під номером 45988 пережила жахи нацистської «фабрики смерті».
Навесні 1944 р. Лідію перевели до табору Равенсбрюк, згодом – до м. Гентін, де на військовому заводі, отримавши порядковий номер 11125, разом з іншими в’язнями по 12 год на добу вона сортувала зіпсовані кулі. Виснажена, захворіла на малярію, але зуміла роздобути хiнiн, який урятував її вiд смерті. До рідного с. Залуччя повернулася по закінченні війни в Європі, в червнi 1945 р.
У 1950 р. енкаведисти заарештували батька Лідії о. Миколая та сестру Зиновію. 68-рiчного чоловіка було засуджено на 25 років таборів, у яких, на території Мордовії, вiн i загинув. Сестру позбавили волі на 10 років. Мати з Лідією були внесені до списку осіб, яких мали вивезти в Сибір, але депортації вдалось уникнути. Їхнє рiдне подвiр’я було пограбоване, тож мешкали вони не в селі, а в м. Коломия, в будиночку, купленому ще в 1930-х рр.
Практично весь час пiсля повернення з гiтлерiвських концтаборiв Лiдія Миколаївна збирала фотографiї, документи, книжки та iншi матерiали про своїх друзiв з антинацистського й антибiльшовицького пiдпiлля.
Померла у 2016 р.
Лист написано на пожовтілому друкарському бланку, що складається втричі (у вигляді поштової картки). На лицьовому боці – текст із правилами листування для в’язнів, адреса, поштова марка зі штампом. На розвороті – рукопис хімічним олівцем.