Одним із наративів, відображених у музейній експозиції радянської доби, була «єдність народів СРСР у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників – на фронті, в тилу та в окупації». Серед експонатів, які розповідали про історію партизанського руху відповідно до трактування тодішньої політичної кон’юнктури, бачимо набір дерев’яних шахів, переданий до фондової колекції в 1980 р.
Гральний набір належав Олегові Кошовому, одному з учасників комсомольської організації «Молода гвардія». Це був підпільний осередок, який діяв упродовж 1942–1943 рр. на території окупованого німцями м. Краснодон Ворошиловградської області УРСР (нині – м. Сорокине, Луганська область). Молодогвардійці виконували диверсійну та пропагандистську роботу. Кошовий приєднався до організації в листопаді 1942 р. й через певний час був обраний секретарем її комітету. Утім, уже в січні 1943 р. групу було викрито. Частину її членів заарештували відразу, а Олега Кошового з кількома іншими підпільниками схопили під час спроби перетнути лінію фронту. Невдовзі їх було розстріляно в лісі неподалік м. Ровеньки.
Згодом ця не особливо прикметна історія завдяки появі роману «Молода гвардія» російського прозаїка Олександра Фадєєва та старанням радянської історіографії стала показовою в справі ідеологічної героїзації діяльності комуністичного підпілля й партизанських формувань на українських теренах зокрема та в СРСР загалом. Попри помітні вже тоді невідповідності та сумнівні аспекти, сталінський режим із притаманною йому «легкістю» вирішував усі питання: викреслив зі згадок одного з очільників організації Віктора Третякевича, кинув у табори ГУЛАГу Ольгу Лядську, юну дівчину, яка волею випадку стала дотичною до «Молодої гвардії» і була таврована партійним письменником як зрадниця.
Але події довкола цієї історії дедалі більше свідчили про замовлене радянською владою фальшування: обставини видання роману, дальшого життя й смерті Фадєєва; виявлення непривабливих фактів у біографіях Олега (який, до слова, опинився у фокусі радянської історіографії лише після публікації твору, що ґрунтувався на спогадах матері) та Олени Кошових тощо.
Сьогодні українські дослідники висловлюють сумніви щодо масштабів діяльності «Молодої гвардії», віднаходять розрізнені свідчення того, що організацію «в темну» могла використовувати німецька розвідка, навіть припускають, що поштовхом до виникнення міфу про молодогвардійців могла стати діяльність на Донеччині націоналістичного підпілля під проводом Євгена Стахіва.