Одним із наративів, відображених у музейній експозиції радянської доби була «єдність народів СРСР у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників – на фронті, в тилу та в окупації». Серед експонатів, які розповідали про історію партизанського руху, звісно що в трактуванні відповідно тодішньої політичної кон’юнктури, був набір дерев’яних шахів, переданий до фондової колекції в 1980 р.
Гральний набір належав Олегу Кошовому, одному з учасників комсомольської організації «Молода Гвардія». Підпільний осередок, який діяв упродовж 1942–1943 рр. на території окупованого німцями міста Краснодон Ворошиловградської області УРСР (нині – м. Сорокине, Луганська область). «Молодогвардійці» виконували диверсійну та пропагандистську роботу. Кошовий приєднався до організації в листопаді 1942 р., невдовзі був обраний секретарем її комітету. Втім, уже в січні 1943 р. група була розкрита й частину її учасників заарештували одразу, а Олега Кошового, разом із кількома підпільниками схопили під час спроби перетнути лінію фронту. Невдовзі їх розстріляли у лісі неподалік м. Ровеньки.
Згодом ця особливо непримітна історія завдяки літераторському талантові Олександра Фадєєва, автора однойменного твору, та стараннями радянської історіографії стала показовою в справі ідеологічної героїзації діяльності комуністичного підпілля та партизанських формувань на українських теренах зокрема та загалом у СРСР. Попри помітні вже тоді неспівпадіння та сумнівні моментами сталінський режим з притаманною йому «легкістю» вирішував усі питання – викреслив зі згадок одного з очільників організації Віктора Третякевича, кинув у жерло ГУЛАГу Ольгу Лядську, юну дівчину, яка волею випадку стала дотичною до «Молодої Гвардії» та була таврована партійним письменником як зрадниця.
Однак події довкола цієї історії дедалі більше свідчили про замовлене кремлем фальшування: обставини видання роману, подальшого життя та смерті Фадєєва; виявлення непривабливих фактів біографії Олега (який, до слова, опинився в фокусі радянської історіографії лише після публікації твору, що ґрунтувався на спогадах матері) та Олени Кошових тощо.
Сьогодні українські дослідники висловлюють сумніви щодо масштабів діяльності «Молодої гвардії», віднаходять розрізнені свідчення того, що організацію «в темну» могла використовувати німецька розвідка, навіть припускають, що поштовхом міфу молодогвардійців могла стати діяльність на Донеччині націоналістичного підпілля під проводом Євгена Стахіва.