«Хто до нас прийде з мечем, той від меча і загине» – вислів, який приписують Олександрjds Невському, хоча насправді він (як і більшість постулатів у московській ідеології власної величі та звитяги) перефразовано-крадений – іще з Біблії, з учення Спасителя – «Поверни меч твій на його місце; бо всі, хто взяв меч, від меча загинуть». Такі слова підкреслені на одній зі сторінок книги «Новый завет Господа нашего Иисуса Христа» 1922 р. видання Британського й іноземного біблійного товариства м. Берлін, яку зберігав учасник Другої світової війни волинянин Арсеній Чумак.
Від 1994 р. цей унікальний артефакт став важливою частиною музейного простору. Символічно, що автентична реліквія тривалий час була представлена в експозиції Музею, як пересторога – що війна ніколи не повинна повторитися на українських землях. Особливо це актуально нині, коли українці в протистоянні російським окупантам захищають суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність Батьківщини. Як і 80 років тому, б’ються за майбутнє – і своє, і всієї Європи.
Від лютого 1944 р. Арсеній Чумак у складі 1138-го стрілецького полку 338-ї стрілецької дивізії 5-ї армії 3-го Білоруського фронту рядовим пройшов із боями територією України, Білорусії та Східної Пруссії. Був нагороджений медаллю «За відвагу», орденом Слави 3-го ступеня. Зазнав важкого поранення, внаслідок чого йому було ампутовано праву ногу. Доля вберегла його. Можливо, тим потужним оберегом для нього став «Новий завіт», який був із ним на фронтових шляхах від рідного дому на Волині до Східної Пруссії.
Після тривалого лікування Арсеній повернувся додому, де на нього чекали мати, жінка та троє синів. Однак повоєнне його життя було нелегким. Попри інвалідність 1-ї групи йому доводилося багато працювати. Він був одним серед мільйонів людей на маргінесі кремлівської переможної буфонади, зайвою особиною в повоєнному задзеркаллі, коли ті, що зазнали на війні каліцтв, упродовж 1940−50 -х рр. мали зникнути подалі з очей, аби зайве не нагадувати про себе «щасливому та вдячному радянському народові».
Це ще один історичний урок, який маємо засвоїти вже зараз – надзвичайна суспільна відповідальність перед людьми, які нині виборюють право на наше життя та існування української нації.