Широкомасштабне вторгнення російських військ, розпочате 24 лютого 2022 р. стало не лише екзистенційним викликом для України (й решти країн вільного світу заразом), і не тільки найкривавішою війною на Європейському континенті після 1945 р. Маючи багато промовистих паралелей з війнами минулого, цей етап російсько-української війни набув декілька унікальних рис. Зокрема, на арену бойових дій вийшли нові типи озброєння, чільне місце серед яких належить безпілотним апаратам. Технічний прогрес дозволяє сторонньому спостерігачеві стежити за перебігом подій онлайн, ледь не в реальному часі, фіксувати їх, знаходячись на відстані в сотні й тисячі кілометрів. Новітні методи збереження й поширення інформації роблять цю війну однією з найбільш детально зафільмованих війн за усю історію.
Втім, з появою нових носіїв інформації, що в майбутньому можуть слугувати за джерело історичного дослідження, не втрачають актуальності й ті, що вже давно витримані часом. Перебуваючи в ситуації, де користування гаджетами пов’язане з високим ризиком, зокрема – в окупації, українці часто вдавалися до фіксації подій свого життя, зокрема, ведучи щоденникові записи.
Щоденникові записи Ольги Володимирівни Шевченко, мешканки Благодатне Чорнобаївської громади Херсонського району Херсонської області (до декомунізації та укрупнення районів – с. Петрівське Білозерського району), велися в окупації навесні 2022 р. Село розташоване на межі Херсонської і Миколаївської областей, перебувало дев’ять місяців на лінії фронту.
Ольга Шевченко, колишня вчителька зарубіжної літератури в с. Благодатне. Уродженка с. Чорноморське Голопристанського району на Херсонщині. З кінця 1980-х мешкала в Благодатному. Почала вести свої щоденникові записи в останній частині свого робочого нотатника (з метою приховати серед робочих записів) 30 березня 2022 року.
Щоденник написаний соковитою мовою, з гумором і оптимізмом, що межував також із хвилинами розпачу у сподіванні на визволення. 22 травня 2022 р. в свій день народження Ольга робить останній запис перед трагедією, яка її спіткала: 25 травня 2022 р. в її дім влучила авіабомба. Дивом врятувалася її мама, а Ольгу було поранено в ногу. Односельці відвезли її до лікарні у м. Херсон, де їй встигли надати необхідну допомогу (якби приїхали на годину пізніше, ногу довелося б ампутувати). 3 липня 2022 р. в м. Херсоні вона робить останній запис, описуючи, що сталося 25 травня 2022 р.
У липні 2023 р. Ольга Володимирівна дає інтерв’ю для херсонської медіаплатформи «Вгору», де згадує про щоденник, який вела в окупації і до цього дня не відкривала.
Після цієї публікації старший науковий співробітник Музею війни Роман Кабачій запропонував авторці передати щоденник до Музею. Через кілька днів пані Ольга погодилася за умови, що перенабере щоденник собі в електронному вигляді.
1 серпня 2023 року Ольга Шевченко робить запис з пояснювальним словом щодо щоденника та дописує кілька історій. 4 серпня 2023 р. її щоденник доставлено до Музею. Цей артефакт є яскравим свідченням перебування людини в інформаційному вакуумі, коли роль чуток починає превалювати і вони спонукають людей до необдуманих вчинків.