На оглядовому майданчику Музею під відкритим небом серед артефактів російсько-української війни чільне місце займають уламки фронтового бомбардувальника Су-24М із тризубом на крилі.
Восени 2022 р., на хвилі приголомшливого наступу Сил оборони України музейники рушили експедицією щойно деокупованою Харківщиною та теренами Донеччини, щоб задокументувати цю знакову для всієї країни подію. Дорогою з м. Ізюм, що на Харківщині, увагу науковців привернув доволі незвичний силует у полі серед незібраного збіжжя. То були рештки літака, як з’ясувалося згодом – українського Су-24. Так було зібрано перші експонати цього відрядження: фюзеляж, бортові прилади та парашут.
Незабаром музейникам удалося дослідити долю екіпажу, до складу якого входили військовослужбовці 7 бригади тактичної авіації Повітряних сил Збройних Сил України – льотчик Олексій Коваленко та штурман Сергій Вербицький. Від самого початку повномасштабної російської навали українські воїни неба мали на своєму рахунку 13 результативних вильотів. Вони нищили ворога в м. Гостомель на Київщині, а також на Сумщині, Чернігівщині, Харківщині, Донеччині.
22 березня 2022 р. екіпаж Су-24М рушив на бойове завдання в район м. Ізюм, де успішно наніс удар по колоні російської техніки. На жаль, на зворотному шляху літак було підбито. Штурман устиг катапультуватися, чого не зміг зробити його бойовий побратим. Сергій, який отримав різного характеру травми та контузію, вижив, дістався позначки евакуації, але про те, що сталося з товаришем, він не знав. Через тимчасову окупацію росіянами частини Харківщини майор Олексій Коваленко певний час вважався зниклим безвісти. Лише після успішної Слобожанської офензиви Збройних Сил України у вересні 2022 р., Олексія знайшли та поховали містяни. Згодом його з пошаною перепоховали в м. Старокостянтинів на Хмельниччині. У 2023 р. Сергію Вербицькому та Олексієві Коваленку (посмертно) було присвоєно звання «Герой України». Задля збереження та увічнення пам’яті про полеглого пілота, родина Олексія передала до Музею його особисті речі.
Та історія на цьому не завершилася. Понад два роки уламки бомбардувальника лежали поблизу м. Ізюм, аж поки не зацікавили офіцера 10 армійського корпусу В’ячеслава Скорика, що спромігся залучити всіх небайдужих, зокрема давніх друзів і партнерів музею – «Нову пошту» та благодійний фонд «Повернись живим». Спільно, зокрема й за безпосередньої допомоги представників Головного управління розвідки Міністерства оборони України, літак транспортували до м. Київ.
Нині, за умов, коли наша нація вчергове виборює свою свободу та незалежність у протистоянні з одвічним ворогом, для молоді та наступних поколінь українців такі експонати є чи не найкращим прикладом ставлення до обов’язку захисту власної держави, цілісність і суверенітет якої століттями плекався та гартувався в горнилі безкомпромісного збройного змагу.