У колекції Музею зберігається понад 100 різножанрових графічних робіт авторства Віри Єніної. Половина з них датується 1944 р. Окрім певної історичної ваги, цінність цих замальовок для нас полягає ще й у тому, що вони були серед тих артефактів, які заклали основу фондового зібрання Меморіалу.
Ідея створення відповідного музею виникла навесні 1943 р. – тоді було розроблено проєкт Постанови ЦК КП(б)У «Про створення музею Вітчизняної війни українського народу». В протоколі постанови серед пріоритетних завдань визначалося «організувати збирання пам’яток, реліквій та документів Вітчизняної війни в Україні; показати героїчну боротьбу українського народу у тісному зв’язку з народами СРСР».
Улітку 1944 р. на базі Державного історичного музею УРСР було сформовано першу експедицію, яку очолила письменниця Агата Турчинська. До її складу увійшли відомі на той час літератори, скульптори, художники. Серед них була й українська письменниця, поетеса, графік, перекладачка Віра Єніна. Слідами 1 танкової армії під командуванням Михайла Катукова було зібрано понад 400 предметів музейного значення. Художниця згадувала «…Цілий місяць, із 7 липня до 7 серпня, пробули у відрядженні. Слідом за танками Першої гвардійської армії генерала Катукова проїхали ми в другому ешелоні через усю Західну Україну, міста – Ровно, Дубно, Перемишль і Львів… Вже у перший день командарм погодився позувати. Поки армія частково була на відпочинку, він знайшов час. Першудчев ліпив скульптурний портрет. Костецький писав олією, а я малювала олівцем…».
Попри те, що дослідникам було окреслено яких саме постатей збирати матеріали, дорогою Єніна замальовувала все, що зустрічалося – поруйновані українські села, люди, що залишилися без житла, дівчинка Марійка з с. Лопатин (нині смт. Лопатин Львівської області), яка зустрічала танкістів і подарувала їм вишиту хустину, полонені німецькі солдати тощо. Серію малюнків Віра Михайлівна зробила в армійському шпиталі. Серед них портрети Героя Радянського Союзу А. Сулими, кавалера ордена Слави ІІІ ступеня І. Антонова, інших радянських бійців зі складу 1 танкової армії. На деяких роботах художниця не залишила жодних коментарів, інші ж містять доволі детальні підписи. Так на портреті механіка-водія танка вона зазначила «Гвардії танкіст А.А. Широков. П’ять разів був поранений, 18 його танків згоріли в боях».
За кілька років по тому на основі напрацювань цієї та ще низки музейних експедицій в Державному історичному музеї було створено відповідний науково-експозиційний відділ, а в травні 1950 р. зібрання поповнила колекція Музею партизанів України, утвореного на основі виставки «Партизани України в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників». У 1973–1974 рр. вищим партійним керівництвом УРСР було прийнято рішення про заснування «Українського державного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років», куди з фондів Державного історичного музею було передано 26 800 одиниць автентичних предметів. А вже 17 жовтня 1974 р. в м. Київ у стінах Кловського палацу відбулося відкриття. Так розпочиналася історія нашого Меморіалу.