5 лютого в Музеї війни відбулася публічна лекція «Бунт проти імперії. Луганські шістдесятники», присвячена постатям опору та спротиву тоталітарному режимові срср, які були родом з Луганщини. Саме у цей день у 1977 р. совєцькі каральні органи заарештували Миколу Руденка й Олексу Тихого – лідерів Української Гельсінської групи.
Куратор заходу – фахівець Музею Володимир Жемчугов – представив життєписи людей, які від 1945 р. до відновлення незалежності України в 1991 р. протистояли радянському режимові та боролися за краще життя. Пан Володимир – сам уродженець Луганщини, тож історичні факти були збагачені особистими спогадами і рефлексіями.
Під час лекції представили різні форми індивідуального спротиву на прикладі історичних документів і спогадів. Шістдесятники, дисиденти, космополіти, священнослужителі… Кожен із них мав свої причини та мотиви протистояти тоталітарній системі і мав власне окреме бачення ідеального суспільства.
Іван Світличний, Надія Світлична, Алла Горська, Микола Руденко – ці імена є невід’ємною частиною українського дисидентського руху. Вони розпочинали свою діяльність на Луганщині, найсхіднішому краї нашої держави: боролися за свободу слова, підтримку української мови та культури. За це вони зазнали репресій і поневірянь.
Окрему увагу учасники заходу приділили постаті священника-баптиста Івана Скуматова, якого органи НКВД жорстоко вбили, кинувши тіло під потяг. Його доля стала символом безжальності тоталітарної системи до людей, які не вписувалися в її ідеологічні межі.
Дізналися відвідувачі також про Івана Фещука – комсорга роти, який повстав проти введення радянських військ у м. Будапешт 1956 р., демонструючи, що спротив існував навіть у лавах радянських військових. Опісля – захищав право на освіту українською мовою. До слова, його було представлено до національної нагороди Угорщини у сорокалітню річницю революції 1956 р.
Наталія Новосел, дослідниця історії Луганщини другої половини ХХ ст. і представниця історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка, доповнила лекцію розповідями про таких особистостей, як Василь Голобородько, – видатний український поет, який постраждав за свою підтримку української мови; Іван Захарченко, учитель української мови, який у радянський період був змушений діяти в умовах утисків, а за незалежності очолив місцеву «Просвіту»; журналіст Григорій Гайовий, який був засуджений до ув’язнення на п’ятирічний термін за антирадянську агітацію, але продовжив ставити незручні питання про дії радянської влади.
Під час лекції також згадали останнього партизана УПА Івана Гончарука, якого радянські органи держбезпеки розстріляли в 1989 р. після перегляду справи. Ця подія стала ще одним нагадуванням про довгу боротьбу радянської влади проти українського визвольного руху.
Нині, коли Луганщина окупована росією знову, варто пам’ятати: Луганщина завжди мала україноцентричне населення, яке було готове боротися за свою національну свідомість до останнього.
