18 червня відбулася презентація українського перекладу посібника "Supporting Decolonisation in Museums: Focus on Ukraine" («Сприяння деколонізації в музеях: Україна в фокусі»). Захід проходив у Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра» за підтримки Британської Ради в Україні.
Відкривали подію перший заступник Міністра культури України Іван Вербицький та директор Британської Ради в Україні Том Мішоша.
Презентували видання представники розробників: Президент ІСОМ Україна Анастасія Чередниченко та Співголова Ради опікунів ICOM Велика Британія Марія Близінскі. Вони наголосили, що посібник укладено за ініціативою Українського інституту в співпраці з ICOM Велика Британія, ICOM Україна та британською Асоціацією музеїв (MA). Видання має на меті надати практичні інструменти для протидії колоніальним наративам, викривленому представленню й неправильному маркуванню України та її культурної спадщини.
Презентація стала нагодою вкотре поділитися досвідом деколонізаційних практик, який напрацювали музейники України. Генеральний директор Музею війни Юрій Савчук став спікером міжнародної панельної дискусії «Деколонізація української спадщини в музеях: підходи та виклики». Він детально розповів про трансформацію Музею від 2015 року, коли відбулося перейменування установи, до сьогодення. Основними реперними точками стали відкриття виставки «Незакінчена війна…», початок процесу переозначення в травні 2022 року, зміна символіки на щиті скульптури «Батьківщина-мати», демонтаж п’ятикутних зірок та написів на Алеї міст-героїв і напису російською мовою в скульптурній галереї меморіального комплексу. Як зазначив очільник Музею, це лише частина деколонізаційних процесів, які тривають і нині.
Разом із ним до розмови долучилися директор Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Максим Остапенко, генеральна директорка Національного музею «Київська картинна галерея» Оксана Підсуха, виконавчий директор Музею та Садів Хорнімана Ґордон Сібрайт.
Учасники дискусії обговорили необхідність деколонізації музеїв як інституцій пам’яті, важливість міжнародної співпраці та обміну досвідом, а також поділилися власними кейсами останніх років.
Такі ініціативи є важливим кроком до утвердження українського голосу у світовому музейному просторі та посилення присутності України в глобальному дискурсі деколонізації культурної спадщини.
