Команда Національного музею історії України у Другій світовій війні — генеральний директор Юрій Савчук, науковці Ірина Коцабʼюк та Ілля Литвинчук — задокументували перші миті зустрічі жителів тимчасово окупованого міста Олешки на українській вільній землі.
Ми стали свідками невимовно емоційної події — сповненої щирої радості, полегшення, щастя та відродженої надії.
Повернення кожної людини — це результат надскладної та самовідданої праці команди Офісу Омбудсмана України та її очільника Дмитра Лубінця. Завдяки їхнім зусиллям гуманітарна місія завершилася успішно: сотні людей і їхні домашні улюбленці отримали шанс на нове, безпечне життя.
Загорнуті у синьо-жовті прапори, мешканці Олешок ділилися з нами тим, що болить найбільше: спогадами про залишені оселі й нажите роками майно, про страшні реалії існування без питної води та їжі, про небезпеку від російських обстрілів, яка чатувала на кожному кроці, і про постійну боротьбу віри зі зневірою.
«Тут повітря інше, тут дихається вільно», — зі сльозами на очах зізнаються врятовані.
«Можна захопити місто, встановити свій лад і прапори на будинках, але неможливо змусити людину полюбити чужу державу», — розповідає пані Ірина, яка протягом усієї окупації не знімала з руки синьо-жовтий браслет.
Збір свідчень цієї війни — наш головний обов’язок. Для музейного фонду ми зафіксували безліч вражаючих історій:
Про юну художницю Катерину, яка виливала свій біль і незламну віру в малюнки;
Про Ярослава, який в окупації позбувся змоги навчатися в школі, але шукав знання в книжках та енциклопедіях, знайдених у покинутих будинках.
Ці розповіді та особисті речі повернених українців стануть важливою частиною Музею війни — пам’яттю про ціну нашої свободи.
Віримо: настане день, коли вимушена евакуація залишиться лише спогадом в історії, а до звільнених Олешок знову курсуватимуть звичайні рейсові автобуси, повертаючи людей до рідного дому.
