5 липня до Музею завітала делегація Посольства Німеччини в Україні на чолі із заступником Посла Максиміліаном Рашем. Дипломати взяли участь у кураторській екскурсії виставкою «Пам’ять. Діалоги», втіленою Музеєм війни у співпраці з Музеєм Берлін-Карлсгорст за підтримки Посольства Німеччини в Україні. Експозицію презентували генеральний директор Музею Юрій Савчук і заступник генерального директора, співкуратор проєкту Юрій Горпинич.
Після екскурсії відбулася панельна дискусія за участю мисткинь із Німеччини й України – Єви Найдлінґер, Дженні Альтен та Поліни Кузнєцової, – чиї родинні історії лягли в основу виставки, та директора Goethe-Institut в Україні Фабіана Мюльталера. Вона була присвячена збереженню пам’яті про Другу світову війну, переосмисленню історичних подій та культурному діалогу між німецьким та українським народами. Модерував artistalk науковець Музею Роман Кабачій.
У вступній промові очільник Музею Юрій Савчук акцентував увагу на особливому значенні підтримки з боку Посольства Німеччини в цей історичний час, коли українська нація, держава та суспільство героїчно борються за цінності демократії та свободи на очах у всього світу.
Другий секретар Посольства Німеччини в Україні Гансйорґ Денг наголосив, що виставка «Пам’ять. Діалоги» є не лише історичним та мистецьким проєктом, але й потужною політичною та соціальною заявою в умовах, коли росія атакує історичну пам’ять, переписує історію та намагається виставити жертв злочинцями.
Керівник Goethe-Institut Фабіан Мюльталер наголосив на викликах, які постають унаслідок поширення росією псевдоісторичних наративів по всьому світу. Серед них – насадження серед німецького суспільства відчуття провини перед росією, хоча саме територія України була повністю окупована під час Другої світової війни.
Про непросте дослідження власної родинної історії розповіла німецька художниця Дженні Альтен, авторка однієї з інсталяцій на виставці. Частиною експозиції стали листи її дідуся, німецького військовослужбовця, до дружини. Він писав їх, перебуваючи в Україні в складі німецької армії, але так і не відправив, а помістив у швейцарський банк на зберігання. Дженні не знала свого дідуся і сьогодні разом з батьком намагається розшифрувати ці епістоли.
Мисткиня з м. Харків Поліна Кузнєцова зізналася, що довгий час її уявлення про війну формувалося з наративів радянської та пострадянської доби. Родинна історія, яка нині представлена на виставці через спогади бабусі, здавалася швидше страшною казкою, ніж реальністю. Початок російського вторгнення змусив по-новому уявити ті випробування, через які дитиною пройшла бабуся Поліни в охопленій Другою світовою війною Україні.
Єва Найдлінґер розповіла, що не знала особисто свого двоюрідного прадіда – військовослужбовця Вермахту, чиї щоденник і фото з України нині експонуються на виставці. Знахідка цих артефактів показала зовсім іншу, персоніфіковану історію війни. Єва відзначила, що нинішнє покоління є третім після закінчення минулого світового зіткнення. І хоч пережитий досвід українського та німецького народів був різний, спільні цінності роблять діалог можливим.
Музей війни щиро дякує Посольству Німеччини в Україні за підтримку проєкту «Пам’ять. Діалоги», Єві Найдлінґер, Дженні Альтен і Поліні Кузнєцовій за співпрацю та внесок у розбудову культурних зв’язків між Україною та Німеччиною, та всім гостям і учасникам заходу за увагу до роботи нашої інституції.
