У Музеї війни відбулася публічна лекція, присвячена процесам декомунізації та деколонізації, що активізувалися після початку широкомасштабного вторгнення військ рф в Україну.
Колеги з Музею Вінниці розповіли про досвід переозначення та переосмислення Меморіалу Слави на пл. Європейській. Кейс «Трьох солдатів» був одним із перших в Україні й комплексним у реалізації. Дослідники історії міста стали натхненниками змін міського простору.
Директор Музею Вінниці Олександр Федоришен та його заступник Сергій Гула розповіли слухачам історію цієї ділянки обласного центру. Трансформація завдань міського простору та сенсів протягом двох століть відбувалася дуже багато разів, тож ландшафт необхідно було буквально препарувати, щоб розвінчати міфи. Завданням істориків бачилося не лише провести фахові дослідження, а і з’ясувати за допомогою пошукових робіт, чиї поховання розміщені в прогулянковій зоні міста. До втілення проєкту з реорганізації простору та комеморації поховань довелося залучити фахівців із різних галузей.
Головний архітектор м. Вінниця Євген Совінський ознайомив з архітектурними особливостями місця колективної пам’яті та завданнями, які постали перед урбаністами під час реалізації проєкту. Розказав, як було вирішено питання меморіалізації осіб, чиї поховання існували тут раніше: учасників боїв періоду встановлення радянської влади в регіоні та Другої світової війни, бійців російсько-української війни – і якою постане Європейська площа в майбутньому.
Ґрунтовний процес декомунізації вінничани продемонстрували, здійснивши масштабні пошукові роботи, розкривши й дослідивши всі поховання на площі за археологічною методикою. Про це розповів Святослав Шеремета, директор Меморіально-пошукового центру «Доля». За його словами, досвід м. Вінниця став рушієм для дій громад міст і сіл України в питаннях переозначення публічного простору.
Директор Державного архіву Вінницької області Юрій Легун зосередився на важливості переосмислення місць пам’яті зі збереженням історичної достовірності. Виважений, але об’єктивний підхід дасть жителям того чи іншого населеного пункту змогу самостійно робити висновки про сторінки історії рідного краю.
Спілкування з аудиторією виявилося доволі змістовним та інформативним, що підкреслило гостроту проблеми на всіх рівнях: від її сприйняття в суспільстві до практичного втілення переозначення меморіальних об’єктів.
Підсумував дискусію модератор зустрічі, генеральний директор Музею війни Юрій Савчук, представивши присутнім приклади переозначення місць пам’яті в різних регіонах України. Виявилося, що ці процеси вкрай несистемні. Лише в п’яти обласних центрах меморіальні комплекси Другої світової було звільнено від радянських наративів. Водночас регіони, які пережили російську окупацію, навпаки, здійснюють стихійні зміни, подекуди дуже невиважені. Також керівник установи підкреслив, що досвід колег є надзвичайно цінним як для нашого Музею, який у 2023 р. мав досвід декомунізації монумента «Батьківщини-мати», так і для активістів, які провадять зміни у своїх громадах.
Завдання істориків та урбаністів – у синергії скерувати в логічне русло зміни громадського простору, демонструючи виважений історичний підхід до висвітлення подій та життєписів їхніх учасників і розповідаючи про них лише факти.
