Сьогодні, після більш ніж двох років очікування й надії, рідні, близькі та колеги провели в останню путь Олександра Опенька – працівника Музею війни та Захисника України. Він віддав життя, боронячи рідну землю.
Олександр народився 20 липня 1985 року в селі Браниця на Чернігівщині. У Музеї працював старшим майстром систем кондиціювання та вентиляції. Колеги згадують його як доброго, щирого й чуйного фахівця, майстра на всі руки, на якого завжди можна було покластися. Неодноразово був донором крові.
24 квітня 2024 року Олександра призвали на військову службу за мобілізацією. 13 серпня того ж року він не повернувся з бойового завдання на курському напрямі. Понад два роки Захисник вважався зниклим безвісти. До останнього ми сподівалися на диво, однак нещодавно експертиза ДНК підтвердила його загибель.
Зберігати пам’ять про війну – наш професійний обов’язок. Але коли на щиті повертаються колеги, ця пам’ять стає особистим болем. Олександр був важливою частиною нашої музейної родини, і ми берегтимемо спогад про нього з глибокою вдячністю та шаною.
Висловлюємо щирі співчуття матері Вірі Миколаївні, братові Сергію та всій родині, друзям і близьким Олександра. Поділяємо ваш біль і разом із вами схиляємо голови в скорботі.
Світла пам’ять Олександрові Опеньку.
Музейники пам’ятають.
