Сучасна росія активно послуговується методами терору. Крім злочинів проти цивільного населення України, держава-агресор прагне вбивати тих, хто чинить спротив політиці кремлівського режиму. Але така тактика – зовсім не нова.
У ХХ ст. радянська тоталітарна система систематично знищувала тих, хто кидав виклик імперії. Симон Петлюра, Євген Коновалець, Степан Бандера, Лев Ребет – ці імена вписані не лише в історію українського визвольного руху, а й у кривавий «рахунок» радянських спецслужб.
Саме цим практикам Москви була присвячена лекція-дискусія «На прицілі імперії», що відбулася у Музеї війни. Дослідник радянських спецслужб, журналіст Олександр Скрипник, спираючись на розсекречені матеріали Архіву зовнішньої розвідки України, розповів про механізми планування й реалізації політичних убивств, агентурну діяльність, розробку «суб’єктів», а також про технічний арсенал режиму.
«Атентат як політичне вбивство – явище в історії не нове, – зазначив історик. – Зрештою, смерть Гая Юлія Цезаря – це теж класичний атентат».
Спікер акцентував увагу на маловідомих, але показових історіях. Зокрема учасники дізналися про трагічну долю українського дипломата Федора Боржинського, першого посла Української Держави на Кубані, сходознавця, який володів кількома мовами та навіть отримав монгольський дворянський титул. За свою проукраїнську діяльність був страчений денікінцями в 1919 р.
Модератор заходу, екскурсовод Музею війни Руслан Болобон, зауважив, що метою радянських спецслужб не завжди було фізичне знищення противника – іноді йшлося про спробу зламати або переманити його на свій бік. Одним із таких прикладів став колишній генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник, якого в 1920-х рр. вдалося завербувати. Після показового «покаяння» він почав співпрацювати з радянською владою.
Особливу увагу пан Олександр приділив успішним спецопераціям кремля: вбивству Євгена Коновальця в м. Роттердам агентом Судоплатовим за допомогою вибухівки в коробці цукерок та ліквідації Степана Бандери в м. Мюнхен агентом Сташинським, який до того вже вбив Лева Ребета. В архівах зберігаються документи груп, що стежили за Бандерою ще від 1945 р., а також креслення пристроїв, за допомогою яких здійснювали вбивства. Матеріали досі віднаходять в архівах різних країн, а деякі – і сьогодні перебувають під грифом «таємно».
Нині дослідники мають змогу не лише переосмислити минуле, а й краще зрозуміти ворога, який у багатьох аспектах лишається незмінним. Наведені приклади механізмів впливу дотепер є актуальними. Завдання Музею – берегти історичну пам’ять навіть у найтемніші часи, аби в цій темряві ніколи не загубилася правда.
