12 квітня в Музеї війни вшанували пам’ять Руслана Ганущака – знаного під позивними «Фотограф» та «Остап». Старший сержант розвідувального відділення ударних безпілотних комплексів "CODE 9.2" 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка, фотограф, документаліст, воєнний репортер, учасник Революції Гідності – він залишив помітний слід як у медійній, так і у військовій історії сучасної України.
Директор Музею війни Юрій Савчук наголосив: «Місія нашої інституції – зберігати імена героїв у форматі історичної та національної пам’яті для прийдешніх поколінь. Наші захисники – це дороговкази нашої боротьби, мірило нашої свободи. Пам’ять про Руслана Ганущака буде збережена Музеєм, а його історія стане натхненням для юних відвідувачів установи».
Захід об’єднав рідних, побратимів і колег. Вони щиро, тепло, зворушливо згадували Руслана. Його життя, як і багатьох українців, змінила Революція Гідності.
Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності, розповів про роботу Руслана Ганущака в ті буремні дні. Репортер перебував в епіцентрі подій, а його відеоматеріали стали доказами в досудових слідствах і судових справах, пов’язаних зі злочинами періоду Майдану, а ще стали основою для створення фільму «Україна. Майдан. Перезавантаження».
У 2014 р. Руслан добровільно приєднався до батальйону «Азов», де працював у пресслужбі. Документував бої в м. Іловайськ, с. Широкине, Гранітне, м. Бердянськ та Мар’їнка, брав інтерв’ю в українських військових, фіксував події просто з передової. Ці кадри стали документальними стрічками «Два дні в Іловайську» та «Брат за брата».
Із початком широкомасштабного вторгнення Руслан працював як воєнний кореспондент і оператор, висвітлював події на Чернігівщині й Київщині. Згодом став військовослужбовцем Збройних Сил України, приєднавшись до підрозділу "CODE 9.2". 11 січня 2025 р. загинув під час виконання бойового завдання на території Курської області.
Майор Олег Калашніков, начальник 1-го відділу інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ ЗСУ, згадував Руслана як вірного побратима. Незалежно від того, чи виходив він на лінію бойового зіткнення з FPV-дроном чи зі стрілецькою зброєю, завжди діяв професійно, відповідально й не припиняв документувати війну.
Журналісти Андрій Цаплієнко, Ігор Захаров, Ярослав Бондаренко ділилися спогадами про спільну роботу – як у мирному житті, так і в зоні бойових дій.
До присутніх звернулася з відеозапису сестра Руслана – Ірина Ганущак-Форостян зі США. Також слово мала його двоюрідна сестра, професорка Людмила Филипович.
Архівні фото та його незмінний бронежилет із нашивкою "PRESS" створили відчуття живої присутності.
Захід відбувся за сприяння 1-го Центру інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ ЗС України, родини та Фундації Документалістики Руслана Ганущака.
Слава Захисникові!
