У Музеї війни пройшов показ документальних стрічок лауреатів Міжнародної премії імені Руслана Ганущака – авторів і авторок, які фіксують війну в її людському вимірі.
Це не конкурс у звичному сенсі. Тут немає переможців – є лауреати. Є голоси, що продовжують звучати, і великий масив матеріалу, який має жити далі як свідчення правди. Премія створена в пам’ять про оператора Руслана Ганущака, який залишив цивільну роботу, долучився до війська і продовжив знімати на фронті. Він фіксував війну, досліджуючи теми пам’яті, втрат і людської гідності. Загинув 11 січня 2025 р. під час бойових дій. За внесок у розвиток журналістики та громадянський подвиг був посмертно нагороджений орденом «За заслуги» 3-го ступеня.
Премія має на меті підтримувати талановитих документалістів, які фіксують наше сьогодення, де межа між цивільним і фронтовим життям є надзвичайно тонкою.
«Премія та заснування фонду стали відповіддю на втрату і водночас на потребу зберегти пам’ять. Пам’ять сильніша за смерть», – зазначила модераторка заходу та засновниця відзнаки Ірина Ганущак-Форостян. Вона також підкреслила, що цього року було подано 118 заявок, і кожна з робіт є унікальною, тож відбір лауреатів був особливо складним.
Місце для проведення кінопоказу було обрано не випадково. Музей війни зберігає пам’ять про Руслана Ганущака, а також всебічно працює над збереженням пам’яті про російсько-українську війну. «Для Музею важливо працювати з пам’яттю в усіх її вимірах – історичному, мистецькому, людському. Документальне кіно є частиною нематеріальної культурної спадщини, яку необхідно зберігати, щоб пам’ять жила», – наголосив заступник генерального директора Музею війни Дмитро Гайнетдінов.
Під час показу глядачі ознайомилися з історіями лауреатів та контекстами, у яких створювалися їхні роботи.
Журналістка Вікторія Гнатюк та відеооператорка Марія Шевченко отримали відзнаку в номінації «Світло майбутнього» за репортаж із с-ща Тернувате на Запоріжжі. Вони подолали 25 км пішки в обидва боки, щоб показати, як українські захисники тримають оборону. Маршрут став справжнім випробуванням: група рухалася під постійною загрозою атак ворожих дронів. Окремим символічним героєм матеріалу став пес, який з’явився нізвідки й провів журналісток небезпечними відкритими ділянками. Тепер він став частиною команди Ukraine Witness.
Директорка фонду Руслана Ганущака в Україні Христина Бабляк наголосила на важливості та небезпеці роботи журналістів на лінії бойових дій. Від початку широкомасштабного вторгнення загинули 128 журналістів. Сам факт роботи в умовах ризику власним життям заради фіксації реальності є свідченням професійної мужності.
Головну нагороду отримав Костянтин Мельников, пресофіцер 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, за фільм «Божевільня. Костянтинівка». Саме цю роботу було повністю представлено під час показу в Музеї: пронизливо чесний і чуттєвий нарис про життя у прифронтовому місті – щоденний вибір жителів залишатися чи виїжджати, постійні обстріли, руйнування і поступове звикання до ненормальної реальності війни.
Премія імені Руслана Ганущака є не лише вшануванням пам’яті, а й спробою зібрати й зберегти свідчення часу. Вона об’єднує тих, хто фіксує війну, і тих, хто її осмислює, перетворюючи документальні кадри на частину спільної пам’яті, що формує майбутнє.
