У січні 2025 р. працівники Музею війни звернули увагу на допис у соціальних мережах журналістки Ніни Міщенко, котра перебуває у вимушеній еміграції в Ірландії. Вона розповіла історію своєї прабабусі Лідії Миколаївни Кравченко, яка не змогла евакуюватися з м. Київ після початку радянсько-німецької війни і була змушена працювати на попередньому місці роботи. Далі – пряма мова Ніни Міщенко:
«Баба Ліда володіла вільно німецькою, французькою та стала секретарем німецького госпіталю, який розташувався в лікарні водників (Лютеранська лікарня) в німецької фрау Марти. Вона виписувала аусвайси працівникам, ставила печатку та подавала фрау на підпис. Це були папери, з якими можна було залишатися в Києві. Фактично "право життя".
Через якийсь час прабабуся почала підкладати по 1–2 аусвайси інших людей. То була форма протесту, коли Марта ставила підпис на листках із дозволами для єврейських друзів, сусідів та знайомих, і навіть підпілля. А коли зламалася печатка госпіталю і фрау Марта сказала її викинути, баба Ліда забрала її додому і штампувала там, підробляючи підпис. У 2020-му році ми знайшли цю печатку».
Співробітники Музею зв’язалися із пані Ніною і запропонували передати цей артефакт до фондозбірні установи. Водночас дізналися, що на той час печатка була в Ірландії. Натомість у приятелів Ніни, які в м. Київ, зберігалися друкарська машинка виробництва німецької фірми "Kappel", на якій працювала Лідія Кравченко, а також її оригінальне фото 1914 р. Обидва артефакти в 2025 р. потрапили до Музею. Натомість лише в березні 2026 р. Ніна Міщенко змогла привезти печатку в Україну і передати її також.
Музей війни щиро вдячний Ніні Геннадіївні за передані до нашої фондозбірні сімейні реліквії!
