До Дня української мови та писемності в Музеї війни презентовано освітній проєкт «Лінгвоцид». Авторка, освітянка та співзасновниця ГО «Валентність. Переосмислення» Валентина Мержиєвська, представила історію створення та зміст проєкту, що досліджує й демонструє політику русифікації та утисків української мови від XVII ст. до сьогодення.
«Лінгвоцид» – це інтерактивний меморіал, що дозволяє зануритися в історію русифікаційної політики росії. Проєкт включає таблички з QR-кодами, які дають змогу:
• встановити мобільний застосунок;
• пройти спеціально розробленим маршрутом;
• прочитати історичний опис;
• прослухати аудіосупровід;
• вивчати локації, пов’язані з фактами лінгвоциду.
Таким чином, історія лінгвоциду не лишається абстрактною – вона буквально вбудовується в міський простір. Станом на сьогодні проєкт містить 38 табличок.
Проєкт створено в 2022 р. в межах протидії дезінформації «Mediengeist». Його реалізовано ГО «Валентність. Переосмислення» за підтримки Goethe-Institut в Україні та журналу «Куншт».
Під час зустрічі Валентина розповіла й про сам феномен лінгвоциду, який українці переживали століттями: цілеспрямоване винищення мови як частини національної ідентичності.
Авторка провела учасників зустрічі через чотири століття витіснення української мови й підкреслила особливості політики лінгвоциду кожної епохи.
Уже за часів російської імперії українська мова стала мішенню системних репресій. Політика імперії була спрямована на заборону друку україномовних релігійних книг, знищення бібліотек, тиск на Києво-Могилянську академію, утиски освіти. Згодом вийшли Валуєвський циркуляр 1863 р. та Емський указ 1876 р., які забороняли друк книжок, вистави, переклади, дитячу літературу. Богослужіння примушували проводити «голосом, свойственным русскому наречию».
Комуністи, які прийшли до влади, замінили прямі заборони контрольованою політикою. Короткий період «українізації» змінився масовими репресіями та поступовою русифікацією. Російська ж мова стала мовою державних інституцій і кар’єрного зростання.
Сьогодні росія використовує «захист російськомовного населення» як привід для вторгнення, подаючи наслідки власної колонізації як виправдання агресії. «Однак більшість російськомовних українців – не росіяни, а зросійщені українці. Це не випадковість. Це наслідок системної політики», – наголосила пані Валентина.
Спікерка окремо зазначила, що підтримка української мови на державному рівні – це повернення до власного коріння, відновлення історичної тяглості та свідомий вибір ідентичності.
Підкреслюючи, що русифікація українців тривала понад чотири століття і осягнула близько 15 поколінь, Валентина радить поширювати більше інформації, зокрема про історію української мови та її утиски. Українцям і загалом світовій спільноті необхідно осягнути корені русифікації та наслідки цієї політики у перспективі, а також мати розуміння, що українська мова нині є одним із інструментів протидії російській пропаганді.
