Картка на промислові товари – персональний документ карткової системи, виданий Міністерством торгівлі УРСР. Такі картки регулювали забезпечення населення промисловими товарами в умовах гострого післявоєнного дефіциту та надавали доступ до одягу, взуття, білизни й господарських речей. Кожен відривний купон означав не абстрактну цифру, а конкретну, життєво необхідну річ – пару взуття, відріз тканини, пальто чи теплий светр. На відміну від продовольчих, картки на промислові товари використовували значно рідше, проте мали не меншу цінність. Отримання одягу або взуття часто ставало подією, до якої готувалися заздалегідь: збирали купони, вистоювали черги, чекали надходження товару. Картки ретельно зберігали, інколи носили разом із документами, адже їх утрата означала неможливість законно придбати необхідні речі. В УРСР картки на промислові товари з’явилися на завершальному етапі дії карткової системи – безпосередньо перед її скасуванням у грудні 1947 р. в межах грошової реформи СРСР. Саме тому такі документи стали короткочасним, але промовистим явищем повоєнної економіки, що зафіксувало перехід від воєнного нормування до формально «вільної» торгівлі.
Картка однобічна, має вертикальний формат. Надрукована типографським способом синім кольором на щільному жовтому папері з характерним геометричним фоновим орнаментом, який виконував захисну функцію та ускладнював підробку. Лицьовий бік поділено на відривні купони з номіналами 1, 3, 5 та 10. Картка містить персональні записи: прізвище власника, вписане від руки чорною кульковою ручкою (пізнішого часу), вказано категорію та наявні штампи торговельних органів. Купони не були використані.