Фотокартка доньки, що давала стимул повернутися до родини з війни. Ікона, яка допомогла приїхати знову на Батьківщину після депортації. Молитовник, який урятував від ворожої осколка. Прості, на перший погляд, речі стали для своїх господарів джерелом духовної стійкості в найскрутніші моменти життя.
Ліана Дахненко, сама того не знаючи, стала оберегом для свого батька. Мобілізований у Червону армію, Григорій прихопив із собою фотокартку улюбленої доньки. На звороті щороку 11 квітня він писав Ліані короткі побажання, зазначаючи місце, де перебував. «…1942 р. – бєлгородський напрям», «1943 р. – Сталінград», «1944 р. – Білоруський фронт», «1945 р. – Померанія»... У цей період батько не мав жодних відомостей про свою дитину. Спілкування з нею через світлину перетворило для нього звичайний фотопортрет на потужний оберіг. У 1945 р. вони нарешті зустрілися на рідному порозі. Нині 93-річна Ліана Дахненко за оберіг має фотокартку свого тата, з яким ділиться переживаннями, просячи в нього душевної розради. Про це пані Ліана розповіла присутнім на презентації проєкту.
«Історії героїв виставки мають своє продовження», – зазначила кураторка проєкту Світлана Даценко. На виставці представлено вишиванку Розалії Потич, яка стала для неї та її чоловіка Федора оберегом після примусового переселення з Бойківщини на Донбас. Важкі умови переїзду, виживання на необлаштованих місцях, безгрошів’я забрали багато сил і здоров’я. Жінка вірила, що саме родинний оберіг та вишиті на ньому сакральні символи дали їй сили й мудрість, щоб створити й уберегти велику та дружну родину. Нині Потичі знову втратили безпечну оселю, розпорошилися по Україні й сподіваються на скоріше возз’єднання за спільним великим столом.
Юлія Павлова початок повномасштабного вторгнення росії зустріла в м. Боярка на Київщині. На власні очі бачила нальоти авіації окупантів, чула грім відсічі української артилерії та ППО. Упоратись із тривожним станом допомогли ляльки-мотанки – давній оберіг українців, символ добробуту, втілення духу предків, єднання родинних зв’язків багатьох поколінь.
Оформив експозицію художник Антон Логов, символічно завершивши її інсталяцією «Віддзеркалення історії», де поміж переплетених людських доль можна краєм ока помітити у вирі історичних подій і себе.
Як зазначила заступниця генерального директора Музею Людмила Рибченко, представлені на виставці предмети, хоч і зібрані в різних часах та контекстах, нині є спробою захистити, поширити силу Оберегів якомога далі – до наших Захисників, які нині мужньо борються з ворогом.
Куратор – Світлана Даценко
Художник – Антон Логов
Координування – Людмила Рибченко
Команда проєкту – Андрій Солонець, Олександр Пастернак, Оксана Янковенко, Світлана Демченко
Переклад, редагування текстів – Олександр Пастернак, Юрій Бедрик
Менеджмент – Юрій Горпинич
Дизайн – Анна Войтович, Андрій Мойсєєнко, Катерина Большакова
Монтаж – Ян Дененфельд, Валерій Шевчук, Степан Карась, Олександр Селецький, Віталій Бєліков
Публічна комунікація – Анастасія Євглевська
