До колекції Музею війни передано чотири масштабні живописні полотна, створені в межах мистецького проєкту «Протасів Яр: чотири погляди» під час IV Фестивалю «Протасів Яр» пам’яті Романа Ратушного. Роботи розміром 2,5 × 2,5 м відтепер стануть частиною музейного зібрання, що документує російсько-українську війну мовою мистецтва.
Авторами полотен стали:
- Андрій Єрмоленко – «Мамко моя, не лай мені!..»,
- Нікіта Тітов – «Брати. Вдячність»,
- Максим Паленко – «Давид і Голіаф» та
- #NEIVANMADE (Михайло Скоп) – «Дерево».
Куратором проєкту виступив художник Ярема Стецик – батько полеглого захисника України Юрія Стецика. Особливістю задуму стало те, що до створення картин долучалися й відвідувачі фестивалю, тож кожне полотно зберігає пам’ять не лише про авторський задум, а й про спільне переживання війни.
Передаючи роботи до музейної колекції, засновниця Фестивалю «Протасів Яр» пам’яті Романа Ратушного, письменниця Світлана Поваляєва – мати полеглих захисників України Романа та Василя Ратушних – наголосила, що її сини завжди усвідомлювали важливість збереження свідчень війни в музеях.
«Роман співпрацював із Музеєм Майдану, а Василь буквально за кілька днів до своєї загибелі нагадав: "А ти віддала ті три трофеї з Торського в Музей війни?" Важливість у тому, що в такий спосіб підтримується не тільки історична і культурна тяглість, а те, що ми робимо зараз, це те, що знаходять археологи з попередніх століть».
Один із авторів проєкту, лауреат Шевченківської премії та військовослужбовець Андрій Єрмоленко, підкреслив, що мистецтво сьогодні також є частиною боротьби: «Мистецтво – це потужна зброя. Це ще один ментальний боєприпас, що допоможе людям, які приходитимуть до Музею».
Виконавча директорка ГО «Фестиваль "Протасів Яр" пам’яті Романа Ратушного» Оксана Ігнатова подякувала команді Музею за експозиційне рішення. Якщо на фестивалі полотна демонструвалися окремо, то в музейному просторі вони об’єднані в єдиний куб-моноліт, що відкриває новий спосіб їхнього прочитання.
Музей вдячний організаторам фестивалю за довіру зберігати такі твори як невід’ємну частину культурної спадщини російсько-української війни. Адже вони створені не як осмислення подій через роки, а народилися в той самий час, коли ці події відбуваються, і вже сьогодні стають музейними артефактами.
