Гостем нової зустрічі із циклу «Герої війни» став розвідник розвідувального відділення 2 батальйону охорони 101 окремої бригади охорони Генерального штабу ЗСУ імені генерал-полковника Генадія Воробйова старший солдат Владислав Мельников.
Владислав зустрів широкомасштабне вторгнення на Київщині. Одразу вирушив до столиці, де долучився до різних волонтерських ініціатив. Уже в березні 2022 р. він робив спроби доєднатися до лав Збройних Сил України. Однак стати до строю вдалося лише через рік після початку великої війни – на заваді були молодий вік і відсутність військового досвіду.
Військову підготовку Владислав проходив у Великій Британії. Після завершення навчання вирушив на ротацію на Донеччину. Його бойовий шлях проліг через населені пункти Майорськ, Північне, Шуми та Торецьк. Там довелося зіткнутися з позиційною окопною війною на відкритій місцевості. На одній з найгарячіших точок військового призначили старшим.
Згодом підрозділ брав участь в обороні Харківщини, зокрема на куп’янському напрямі. Тут характер бойових дій був іншим – тривали бої в міській забудові. Під час останньої ротації Владислав виконував обов’язки старшого в ударно-пошуковій групі, яка проводила зачистку міста.
Ще під час навчання він особливо уважно вивчав тактичну медицину. «У бойових умовах, – наголошує військовий, – часто можна розраховувати лише на себе та побратимів». Ці знання знадобилися під час одного з виходів на Харківщині, коли Владислав зазнав серйозного поранення – кулю в ногу. Йому довелося самостійно накладати турнікет і контролювати стан поранення. Евакуація була неможливою ще кілька діб. Саме зважені дії військового та підтримка побратимів допомогли врятувати кінцівку. Згодом кулю успішно видалили медики харківського госпіталю.
Владислава вирізняє надзвичайно висока мотивація. Сам він пояснює її знанням історії боротьби українського народу та прикладом друзів і знайомих, які захищають Україну ще від 2014 р. «…в один момент, коли я все обдумав, я зрозумів, що просто морально з’їм себе, якщо не долучуся», – згадує військовий.
Старшого солдата Владислава Мельникова нагороджено відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест» за звитяжну службу. Військовий ставиться до нагороди стримано, сприймаючи її як пам’ять про загиблих побратимів.
Попри поранення, Владислав планує після відновлення знову повернутися до виконання бойових завдань. Він переконаний: війну потрібно довести до перемоги, а ворог має бути повністю знищений.
Музей війни щиро дякує Владиславові за відверту розмову та можливість почути його історію боротьби. Такі зустрічі допомагають зберігати живу пам’ять про сучасну війну та людей, які сьогодні захищають незалежність і свободу України.
