У Музеї війни відбулася відкрита лекція-дискусія, присвячена маловідомим аспектам протистояння розвідок Австро-Угорської та Російської імперій початку XX ст. Спікером заходу виступив кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України Володимир Милько.
На початку Першої світової війни країни Антанти та Троїстого союзу розраховували на швидку перемогу або ведення бойових дій на чужих територіях «малою кров’ю». Однак війна набула затяжного характеру, що різко підвищило роль розвідувальної та контррозвідувальної діяльності. Українські землі, розділені між Російською імперією та Австро-Угорщиною, перетворилися на вузол протистояння спецслужб. Окрім австрійських та російських органів, тут активно діяли німецька, турецька, японська та інші розвідки.
Під час лекції було проаналізовано діяльність спецслужб Російської імперії на українських теренах. Армійська контррозвідка почала формуватися від 1913 р., а в червні 1915 р. отримала «Настанови з контррозвідки у воєнний час».
Затяжна війна спровокувала масштабну шпигуноманію, яка вразила як суспільство, так і владні структури. Сучасники описували це як хвилю злоби та «пошук п’ятої колони», коли обивателі хапали на вулицях будь-яких підозрілих перехожих, а дехто використовував воєнний стан для зведення особистих рахунків.
Під час лекції було продемонстровано, як Перша світова війна деформувала суспільні відносини в українських губерніях. Об’єктивна потреба в захисті державної безпеки та розбудові контррозвідки переросла в масовий психоз, депортації цілих етнічних груп та атмосферу тотальної недовіри, де «шпигуном» міг стати кожен – від великого промисловця до привокзального ворожбита.
Учасники дискусії мали змогу не лише зануритися в історичний контекст, а й провести паралелі із сучасністю, адже питання безпеки, довіри та інформаційних загроз і сьогодні залишаються надзвичайно актуальними.
Дякуємо всім, хто долучився до розмови, за зацікавленість та глибокі запитання. Продовжуємо відкривати складні сторінки історії разом.
