Анна Явиця (Чепурна) має звання сержанта й обіймає посаду старшого бойового медика роти командного пункту польового вузла зв’язку 2 батальйону 101 окремої бригади охорони Генерального штабу Збройних Сил України імені генерал-полковника Генадія Воробйова. У розмові з науковицею Музею Ольгою Воробєй Анна розповіла свою історію як військовослужбовиці.
Захисниця не одразу пов’язала своє життя з медициною. Дівчина ще від 2021 р. навчалась на правоохоронця у Національній академії внутрішніх справ. З початком російського вторгнення пережила окупацію на Київщині: переховувалася разом із родиною на дачі, збудованій її прадідом – ветераном Другої світової війни. А після деокупації вступила до війська.
Бойовий шлях дівчини розпочався з інтенсивних тренувань із тактичної медицини. Попри страх на перших заняттях, вона гідно пройшла підготовку, а дух побратимства допоміг їй подолати труднощі. Її знання і навички врятували життя багатьом бійцям, за що Анна отримала нагороду «Золотий хрест». Захисниця зізнається, що неодноразово доводилося витягувати з позицій поранених побратимів, удвічі більших за неї.
На запитання модераторки про те, ким Анна бачить себе в мирному житті, вона відповіла, що віднайшла своє покликання в медицині. Тож припускає, що продовжить навчання, аби стати лікарем.
Наприкінці заходу військовослужбовиця передала артефакти до колекції Музею: медичні ножиці для розрізання тканин, шеврон "MEDIC", рацію Motorola від фонду «Повернись живим», м’які ноші для евакуації поранених і мішок для загиблих.
Музей війни щиро дякує Анні Явиці (Чепурній) за мужність. Її досвід є свідченням незламності українських жінок у боротьбі за життя, свободу й гідність.
