Другий день міжнародної конференції «Музейні практики й трансформації у висвітленні Другої світової війни» продовжив обговорення сучасних підходів до осмислення війни, пам’яті та музейної репрезентації травматичного досвіду.
Відкрив захід виступ доктора Сергія Єкельчика (Serhy Yekelchyk), професора University of Victoria (Канада) з лекцією «Україна у трьох великих війнах ХХ ст.: між досвідом і памʼяттю». Науковець наголосив на історичній тяглості боротьби за українську державність у ХХ – ХХІ століттях, що перегукується із наративами, які Музей війни імплементує у своїх проєктах.
Панель «Гуманізація наративів про Другу світову війну» під модерацією Олександра Лисенка, завідувача відділу воєнно-історичних досліджень Інституту історії України НАН України, об’єднала міжнародних експертів із Канади, Нідерландів, Естонії, Німеччини та Фінляндії. Як наголосив історик Олександр Зінченко, найкращий спосіб гуманізувати історію – розповідати людські історії: «звичайні історії незвичайних людей, незвичайні історії звичайних людей і надзвичайні історії надзвичайних людей». Спікери поділилися проєктами про збереження памʼяті їхніх установ: Ремі Прод (LRE Foundation, Нідерланди), Роман Ващук (Українсько-канадський дослідчо-документаційний центр, Канада), професор Йост Розендал (Університет Радбода / Музей свободи, Нідерланди), Марія Сморжевських-Смирнова (Музей Нарви, Естонія), Роберт Клюге (Німецький музей, Німеччина), Оллі Пекка Лескінен (Центр війни та миру Міюсті, Фінляндія). Окрему увагу привернув виступ директорки Музею Нарви Марії Сморжевських-Смирнової про досвід протистояння російській пропаганді в місті, де кордон Європи з державою-агресором проходить за 101 м від музею.
Дискурс про меморіалізацію та вивчення збройних конфліктів у реальному часі відкрила лекція професорки Університету Маямі (Огайо, США) та науковиці Литовського інституту історії Нерінги Клумбіте. У часі широкомасштабної війни вона активно здійснює польові дослідження реалій війни, принесеної в Україну кремлівським режимом.
Продовженням цієї теми стала панель «Коли сьогодення стає історією. Меморіалізація травматичних подій новітньої доби» під модерацією Романа Кабачія (Національний музей історії України у Другій світовій війні). Вона була присвячена практикам опрацювання досвіду конфліктів, що перетворює травму на поле суспільної пам’яті, осмислення та діалогу. Відкрила дискусію Ганна Терянік, представивши досвід «Музею російсько-української війни» – філії Дніпропетровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького. Різні національні кейси представили Ельма Хасімбегович (Історичний музей Боснії і Герцеговини), Енно Ленце (Музей Berlin Story Bunker), Хван Джун ЛІ (уряд Особливої автономної провінції Чеджу, Республіка Корея) та Ігор Пошивайло (Національний музей Революції Гідності).
Завершальною стала панель «Міжнародна співпраця й збереження історичної памʼяті» під модерацією Лариси Осадчої (Національний музей історії України у Другій світовій війні). У вступному виступі Helene Ränlund (Blue Shield Sverige) поділилася досвідом шведсько-української музейної співпраці, зокрема під час створення найбільшого міжнародного музейного історичного проєкту України в історії «Перехрестя: Швеція – Україна (1000 років)», що постав за участю Музею війни в Стокгольмі у 2024 році. Інші проєкти міжнародної колаборації за участю Музею війни презентували Герард Бойнк (Національний музей Вісімдесятилітньої війни, Нідерланди) та капітан Фернандо Хорхе Ескудеро Суньїґа (Фундація «Культурний дім України в Чилі»). З відеозверненням до учасників виступила засновниця й очільниця Фундації OBMIN Малґожата Лавровська фон Тадден. До дискусії долучилися керівниці Європейської музейної мережі NEMO Юлія Паґель (Німеччина) та Фундації Vfonds (Нідерланди) Маріке ван Схейндель. Говорили про підтримку українських музейних інституцій, міжнародні партнерства та спільну відповідальність за збереження культурної спадщини в умовах війни.
Підсумки конференції підбив генеральний директор Національного музею історії України у Другій світовій війні Юрій Савчук. Він наголосив: «Ці два дні конференції – неймовірний досвід, який стане частиною майбутніх досліджень і підручників, так само як ця унікальна подія вже закарбувалася в історії нашого Музею, нашої культури та міжнародної співпраці під час великої війни».
Дякуємо всім учасникам, партнерам, спікерам і слухачам за ці два дні спільної роботи, дискусій та нетворкінгу. Особливу подяку висловлюємо Фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє», за фінансування якого проведено захід.
Ми раді, що разом змогли створити середовище відкритого діалогу між музейниками, дослідниками та культурними інституціями з різних країн.
До нових зустрічей у Музеї війни в серці непереможної країни!
