Музей війни продовжує цикл зустрічей із військовими, які нині захищають Україну. Герой нової розмови – бойовий розвідник роти ударних безпілотних авіаційних комплексів систем 101 окремої бригади охорони Генерального штабу імені генерал-полковника Генадія Воробйова Андрій Загороднюк з позивним «Вектор».
У вступній промові головний зберігач фондів Музею Оксана Янковенко наголосила: «Історія кожної людини є частиною спільної боротьби. Особлива подяка тим, хто від першого дня широкомасштабного вторгнення став на захист країни».
Андрій розповів про дитинство і сім’ю. Народився в м. Київ, дитячі роки провів у селі поблизу м. Кам’янець-Подільський. Мати була вчителькою, батько працював на цементному заводі. У столицю хлопець приїжджав на канікули до дідуся і бабусі, саме дідусь уперше привів його до Музею війни. «Я міг годинами ходити залами. Мені це ніколи не набридало», – поділився спогадами військовий. Після багаторічної перерви Андрій знову відвідав Музей і відзначив зміни: «Я побачив інтегровану українську історію й сьогодення. Це додало мені мотивації».
Попри естетичний профіль школи, Андрій Загороднюк вирішив стати інженером-електронщиком. Працював на «Укрпошті», в навчальному комбінаті, у військовому ліцеї та розвивав власну справу «Вектор». У цій назві висловлений його життєвий принцип, згодом «Вектор» став його позивним. Одружився, в подружжя народилися двоє синів.
24 лютого 2022 р. життя його сім’ї різко змінилося. Завдяки завчасній підготовці родині вдалося виїхати з м. Київ до м. Новодністровськ. «Дружина підтримала мене. Уже 1 березня я стояв на блокпості з автоматом», – розповів Андрій. Після служби у теробороні були медичні курси, бойові завдання на Харківщині, а далі – бахмутський напрям, де захисник почав працювати оператором БпЛА.
У 2024 р. Андрій пройшов курси з аеророзвідки та опанував керування тепловізійними й ударними дронами. У складі підрозділу виконував складні завдання на Донеччині, зокрема в районах н. п. Кліщіївка, Біла Гора та Часовий Яр.
Про фронтову буденність оборонець говорив стримано: «На війні друзів немає. Є побратими. Це більше ніж дружба. Побратими – це ті, хто готовий покласти життя за тебе».
Андрій Загороднюк передав до колекції Музею речі, які були поруч від перших днів служби: шапку, яку носив в 2022 р., штани, наколінники, аптечку, ніж «скіф», погон старшого солдата. «Це пам’ять. Це історія нашої праці й втрат», – зазначив він.
Андрій нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «За сумлінну службу» та медаллю «За службу державі». Та найбільша його опора – дружина і двоє синів, які нині перебувають за кордоном.
Завершив він просто: «Чим більше людей думатимуть не про себе, а про ближніх, тим кращим буде світ. Борітеся – поборете».
Для Музею ця зустріч стала нагадуванням, що сучасна історія твориться руками тих, хто сьогодні боронить країну. І справді, напрям може бути лише один – вперед.
