У Музеї війни відбулася зустріч із розвідником-сапером 101 окремої бригади охорони Генерального штабу Збройних Сил України імені генерал-полковника Генадія Воробйова Євгенієм Пазюрою з позивним «Дід». Захід продовжив цикл живих історій про захисників – тих, хто щодня працює на лінії фронту.
Євгеній народився 16 червня 1984 р. в с. Плесецьке на Київщині. Коли йому було чотири, родина переїхала до столиці. З дитинства займався спортом: рукопашним боєм, футболом, легкою атлетикою. Зростав у сім’ї, в якій поважали дисципліну і працю. «Мене виховували дідусь з бабусею. Дід був військовим, тож я змалку марив військовою кар’єрою», – поділився спогадами Євгеній.
Мрія Євгенія Пазюри здійснилася і він отримав повістку на строкову службу. За два роки перебування у війську неодноразово долучався до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Після армії вступив до Київського геологорозвідувального технікуму за спеціальністю «Обслуговування і ремонт автомобільних двигунів». «Подумав, що це затребувана професія, але через рік зрозумів – душа не лежить», – розповів захисник.
Євгеній яскраво запам’ятав, як 23 лютого 2022 р. прогулювався парком у м. Буча: «Після прогулянки я повернувся додому, ліг спати, а зранку батько розбудив – почалась війна. Поснідав, узяв документи і пішов до військкомату». Так він потрапив у 101 бригаду охорони Генерального штабу, у підрозділ інженерної розвідки. На запитання модератора зустрічі Сергія Сірого про мотив Євгеній відповів просто: «Я пішов захищати рідний дім, щоб ніхто не відкрив його двері з ноги».
Першим завданням стала підготовка мосту до підриву в разі потреби. Через півтора місяця ворог відступив, і підрозділ здобув нові позиції. Далі були десятки операцій: встановлення інженерних загороджень, розмінування, пошук і знищення вибухонебезпечних предметів, інженерна розвідка. На Херсонщині сапери його групи виявили понад сотню 120-мм мін, непридатних до використання. «У 2025-му знищували російську авіабомбу КАБ-3000. Вона не долетіла до села і впала на посадку. Було феєрично, але обійшлося», – згадував військовий.
За одну з ротацій підрозділ вилучив і підготував до знищення близько 10 тис. боєприпасів. Для Євгенія важливо бачити результат своєї роботи: «Приємно, коли поля, які ми зачистили, знову обробляються. Це дає відчуття сенсу».
За сумлінне виконання поставлених завдань Євгеній Пазюра нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».
Під час зустрічі він відверто говорив не лише про службу, а й про те, як важливо після фронту знайти своє місце в мирному житті. Розповідав про підтримку родини – дружини Олени, сина Романа, сестри Лідії, а також про дрібниці, що допомагають триматися: котика, привезеного з фронтового села, і «ведмедиків»-талісманів, які роздавав командир.
Разом із гостями заходу Євгеній обговорив питання реінтеграції звільнених із полону, психологічної підтримки військових, а також просвітницьких ініціатив у школах. Захисник наголосив, що суспільству потрібно вчитися правильної мови спілкування з ветеранами, не уникати розмов про війну і не перешкоджати тим, хто після служби прагне змінити своє життя.
Зустріч завершилася теплою і щирою розмовою. Євгеній подякував слухачам за увагу і підтримку, а наприкінці сказав: «Родина і довіра – це найважливіше. Коли поруч люди, яким довіряєш, навіть мінне поле здається меншим. Тримаймося разом».
