10 липня в Музеї війни відбувся захід ушанування пам’яті Героя України, дисидента, видатного політичного і громадського діяча, правозахисника, дипломата, письменника Левка Лук’яненка. Подія відбулася за участю дружини Левка Григоровича. Модерував захід науковець Музею Роман Кабачій.
У вступній промові генеральний директор Музею війни Юрій Савчук наголосив: «Історію боротьби українського народу за незалежність неможливо уявити без постаті Левка Лук’яненка. Для кожного з нас він є символом незламності, мужності, честі, гідності та жертовного служіння нашому народові».
Дружина Левка Лук’яненка, Надія Іванівна, розповіла про життєвий і політичний шлях чоловіка. За словами пані Надії, найбільшою і найдорожчою цінністю Левко Григорович вважав свободу і державну незалежність України. Боротьбі за Україну він присвятив усе життя.
Левко Лук’яненко створив підпільну Українську робітничо-селянську спілку, яка виступала за мирний вихід України зі складу срср. Був переконаний, що це не є злочином, адже згідно з радянською конституцією, таке право мала кожна республіка. Однак, за участь у цій організації в 1961 р. Левка Григоровича засудили до найвищого покарання – розстрілу. У камері смертників дисидент провів 72 доби. Згодом вирок було змінено на 15 років позбавлення волі. Удруге був ув’язнений у 1977 р. на термін 10 років і був визнаний «особливо небезпечним рецидивістом».
У Мордовських та Пермських таборах і тюрмах Левко Лук’яненко зазнав психологічного та фізичного насильства, але радянському режимові не вдалося зламати його волю до дальшої боротьби за свої переконання. У 1988 р. його заочно обрали головою Української Гельсінської спілки (на той час іще був ув’язнений). У 1990 р. він створив і очолив Українську республіканську партію, був обраний депутатом Верховної Ради України кількох скликань. Є автором Акта проголошення незалежності України. У 1992 р. був призначений Надзвичайним і Повноважним послом України в Канаді. У 1994 р. – обраний головою Асоціації дослідників голодоморів в Україні.
За словами дружини правозахисника, Левко Лук’яненко дуже вболівав за долю нашої держави в часи випробувань, спричинених російською агресією. На запитання заступника генерального директора Музею Дмитра Гайнендінова, яким Левко Лук’яненко бачив майбутнє України, пані Надія відповіла: «Україна обов’язково переможе. Москва не може виграти, бо порушила всі норми міжнародного права і це побачив весь світ, який виступає проти Московії».
Пані Надія передала до фондозбірні Музею речі із сімейного архіву: фото Левка Лук’яненка під час різних заходів, копію Акта (чорновика) проголошення незалежності України, книжку з дарчими написами «На позвах», довідник парламентаря та ін.
Музей війни щиро вдячний Надії Іванівні та всім учасникам за участь у заході на вшанування пам’яті відомого дисидента, борця за відродження української державності Левка Лук’яненка.
