24 травня відбувся захід пам’яті воїнів Любомира Соченка і Антона Баланчука «Віддати життя за друзів своїх».
Любомир Соченко з побратимом Антоном Баланчуком служили в складі екіпажу ударних безпілотних авіаційних комплексів «Вампір» 65-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.
Сержант Любомир Соченко (позивний «Рікі») – старший син художниці, волонтерки Марини Соченко. Про його життєвий шлях розповідали батьки, колишня колега Любомира, інші присутні.
Як згадувала мама, Любомир був надзвичайно жвавим і допитливим хлопчиком. Коли подорослішав, став серйозним і відповідальним. Мав дві вищі освіти: закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка і Люблінський університет імені Марії Кюрі-Склодовської. Чудово володів англійською мовою, знав польську. Тепло говорив про Любомира і тато Петро Дейлик, хоч він не був кровним його батьком, але виховував змалку. Любомир з початком широкомасштабної війни пішов у тероборону. Він знав, що його прадід загинув у 36 років у Другій світовій війні. Закоріненим українцем Любомира назвав у своєму слові голова Конгресу українських націоналістів Степан Брацюнь, показавши фото Любомира з батьками на Майдані під час Революції Гідності. Прикметно, що 22 травня в Любомира був день народження, а 23 травня – День Героїв.
Антон Баланчук народився на далекому Сахаліні, куди поїхали на роботу з України його батьки. Згодом цей острів стане йому за позивний. Потім повернувся на мамину батьківщину – Житомирщину. У 2004 р. вирушив на Помаранчевий майдан, де познайомився з його майбутньою дружиною Юлією. Створили сім’ю, народилася донька Валерія, яку Антон безмежно любив.
Виконуючи бойові завдання на запорізькому напрямі, Любомир і Антон з побратимами знищували ворожу техніку і укріплення, штурмові групи противника. За час служби екіпаж знищив понад 20 одиниць броньованої та автомобільної техніки противника, 72 окупантів, а також вивів з ладу і зруйнував близько 500 укріплень.
Любомир і Антон загинули 16 вересня 2025 р. на Запоріжжі внаслідок атаки ворожого дрона.
Організувала зустріч старша наукова співробітниця Музею війни Любов Крупник, яка зазначила: «Любомир народився в Україні в мистецькій родині, Антон – в росії, кожен ішов своїм шляхом, але вибір вони зробили один і той самий. Вони обоє гідні звання Героя України».
Наразі існує петиція про надання високого звання Героя України Любомирові Соченку і Антонові Баланчуку.
Родина Антона Баланчука під час заходу передала особисті речі, в яких загинув воїн, тепер вони будуть зберігатися у фондах Музею.
