У Музеї війни відбулася публічна розмова з Іваном Любишем-Кірдеєм – фотографом, оператором і воєнним кореспондентом агентства Reuters, цьогорічним лауреатом Премії імені Георгія Ґонґадзе. Людиною, яка пройшла через пекло і вистояла.
Разом із дружиною, журналісткою Марією Семенченко, Іван поділився історією свого життя після 24 серпня 2024 р., коли під час виконання редакційного завдання в м. Краматорськ зазнав тяжкого поранення внаслідок удару російської балістичної ракети по готелю «Сапфір». Ураження стало точкою неповернення – але не поразки: попри втрату ока, тривалу кому, втрату пам’яті й складну реабілітацію, Іван зберіг те, що завжди було його сутністю – бажання знімати. «Це історія, яку я мав фіксувати», – каже Іван.
Генеральний директор Музею Юрій Савчук відзначив надзвичайно сильну волю до життя героя музейного заходу. Його відкритість, гостре почуття гумору і тепло, з якими він розповідає про людей, не лише зворушують, а й додають сил усім, хто бореться, – щодня і по-різному.
Щира й відверта розмова Івана та дружини Марії з модератором заходу, музейником Романом Кабачієм, розкрила не лише реалії роботи воєнкора, а й силу близькості. Сім’я, друзі, любов – усе це стало точками опори в боротьбі за відновлення. Він розповів, як м’язова пам’ять поверталася завдяки акордеону, як кулінарія допомагала зосередитися, як знову з’явилося бажання знімати – попри все.
На згадку про зустріч Іван передав до музейної колекції об’єктив, розбитий під час обстрілу готелю «Сапфір», а також свої журналістські посвідчення часів АТО / ООС. Крихкі, але сильні речі – як і сама історія, яку ми тепер зберігатимемо.
