© 2024 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс.
Новина

Захід «33 роки незалежності України очима Донбасу»

Заходи / 30 серпня 2024

До 33-ї річниці нашої сучасної державності в Музеї відбувся захід «33 роки незалежності України очима Донбасу».

Модератори та запрошені гості у форматі «круглого столу» обговорювали історію регіону, процеси й трансформації останніх двох десятиліть, які там відбувалися, ділилися спогадами про мирні м. Донецьк та Луганськ до окупації росією.

Журналіст Максим Віхров і доктор історичних наук Олександр Набока ознайомили присутніх з історією Дикого Поля (Донбас у 1600–1917 рр.) та Донецького басейну радянського періоду. Ілля Шутов, журналіст, активний учасник чотирьох революцій в Україні та учасник бойових дій, пригадав шлях нашого народу до референдуму 1991 р. й поділився власним досвідом боротьби за незалежність країни.

Модераторка заходу Тетяна Романенко, дослідниця документів та джерел з історії Донбасу, на їхній основі показала присутнім роль промислового регіону в індустріалізації срср. Окремо музейниця розкрила питання русифікації населення через ЗМІ та телебачення прокремлівськими силами вже в незалежній Україні.

Про донецький Євромайдан розповів голова громадської організації «Українська народна рада Донеччини та Луганщини», політолог, ветеран російсько-української війни Станіслав Федорчук. Він укотре наголосив, що історично основна маса населення Донеччини ніколи не була проросійською, що так само, як і решта України, вона прагнула євроінтеграції, а не союзу з москвою.

Володимир Жемчугов, музейник і модератор заходу, пригадав рідну Луганщину в мирні часи з позиції звичайного жителя. Він зазначив, що нав’язлива русифікація регіону відбувалася перманентно. Попри все, кожен здобуток України в будь-якій сфері викликав відгук у місцевого населення й запускав хвилю ненав’язаної українізації.

Музей укотре порушує тему українського Сходу й руйнує міф про «русскоє» населення регіону. Ми вдячні спікерам зустрічі – за їхні ґрунтовні розповіді – й аудиторії – за жваве долучення до дискусії, за те, що вона радо ділилася спогадами про рідні міста, нині окуповані росією.