Нещодавно в просторі Музею вшановували пам’ять полеглого за Україну Дмитра Єгізарова. Подію було приурочено до других роковин від дня загибелі воїна та з нагоди присвоєння йому найвищої державної відзнаки – звання Героя України.
Солдат Дмитро Єгізаров став першим військовослужбовцем 33 окремої механізованої бригади, удостоєним ордена «Золота Зірка».
У цивільному житті Дмитро – успішний підприємець, випускник Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, батько трьох дітей. Попри цілковиту відсутність армійського досвіду після початку широкомасштабного російського вторгнення добровільно долучився до Сил оборони України, ставши до лав 33 ОМБр – був оператором розрахунку протитанкових ракетних комплексів «Стугна». А свій позивний «Кок» отримав через пристрасть до куховарення.
Дороговказом на війні для Дмитра стало бригадне гасло "Sine Metu" (з лат. – «Без страху»). Воював на Запоріжжі під час літнього наступу 2023 року (Софіївка, Мала Токмачка, Роботине, Оріхове, Вербове). Надалі ніс службу на Донеччині поблизу Курахового. Маючи численні поранення та контузії, завжди повертався в стрій.
20 червня 2024 року біля села Перемога на Донеччині Дмитро у своєму останньому бою зупинив на покровсько-курахівському напрямі механізований прорив одного з підрозділів російських окупаційних військ, особисто знищивши чотири ворожі танки. Згідно з повідомленням Генерального штабу, на рахунку Дмитрового підрозділу були всі ворожі панцерники вздовж лінії фронту, знищені того дня.
3 червня 2026 року Дмитру Єгізарову посмертно присвоєно звання Героя України.
У Музеї родина, бойові побратими, товариші, колеги, знайомі згадували Дмитра як сина, тата, чоловіка, брата, друга. Цілеспрямованого, справедливого, професійного максималіста й водночас щедрого, завжди усміхненого, приязного мрійника. Людину з українським серцем у грудях, яка понад усе любила й цінувала життя.
Пам’ятаємо!
