23 лютого 1945 р. було відкрито виставку зразків трофейного озброєння й техніки в м. Київ, яка заклала основу фондової колекції Музею війни. Серед її експонатів був мундир генерала кавалерії австро-угорської армії типу «Аттіла».
Назву йому дали на честь легендарного вождя гунів Аттіли як символічного родоначальника угорців. Цей тип мундирів було створено в австрійській армії в 1849 р. на основі традиційного угорського національного одягу з метою модернізації та здешевлення складної гусарської форми: він замінив собою одночасно коротку куртку-доломан та важкий хутряний ментик. Завдяки вдалому подовженому крою, зручним пласким застібкам («маслинам») та п’яти рядам характерних поперечних шнурів (бранденбургів), які утворювали на своїх зовнішніх кінцях трилисту конюшину, з пришитими перед ними невеликими круглими розетками, цей мундир швидко зажив популярності. Упродовж другої половини XIX та на початку XX ст. «Аттіла» був офіційною парадно-вихідною та повсякденною формою гусарів. Колір мундира вказував на полк військового, а його комір та угорські вузли на манжетах – на звання.
Мундир виготовлений із вовни блакитного («щучого сірого») кольору (Hechtgrau). Передня частина прикрашена симетрично розміщеними шнуровими застібками й петлями угорського типу із золотавого шнура. На лівому боці грудей (під верхнім шнуром) – спеціальні нитяні петлі для кріплення нагород. Комір стоячий, щільно оздоблений золотавим широким галуном із шістьма шестикутними зірками (з кожного боку по три; відзнаки генерала). Манжети прикрашено орнаментом із золотого генеральського галуна, що повністю покриває нижню частину обшлага згори яскраво-червоного сукна, що також засвідчує належність мундира генералові. На лівому плечі – петлиця. Підкладка з бавовняної тканини червоного та бежевого кольорів. Праворуч – внутрішня кишеня з емблемою виробника – Шандора Мішоґи (Misoga Sándor), відомого угорського кравця доби Австро-Угорщини, який спеціалізувався на виготовленні мундирів і мав статус «постачальника імператорського та королівського двору» ("cs. és kir. udvari szállító"). Майстерня діяла в м. Будапешт за адресою: вул. Ваці, 36 ("Váczi-utcza 36"). Вище та нижче кишені – музейні маркування чорнилом.