2 березня 2026 року, за ініціативи Українського інституту національної пам’яті на території Національного музею історії України у Другій світовій війні відбулася меморіальна акція «6700», присвячена вшануванню жертв Корюківської трагедії 1943 року. Захід започатковує традицію запалювання свічок у Музеї війни на знак пам’яті про мирних жителів, знищених окупаційними військами нацистів та угорськими частинами.
Саме 6700 безневинних людей було вбито 1–2 та 9 березня 1943 року в одному населеному пункті, містечку Корюківка, що на Чернігівщині. Корюківська трагедія стала одним із наймасштабніших злочинів проти цивільного населення, здійснених нацистами під час Другої світової війни, і стоїть в одному ряду зі знищенням Лідице, Хатині та Орадур-сюр-Глан.
Учасники заходу запалили свічки пам’яті на головній площі Музею війни, у просторі виставки «Наша Перемога».
До вшанування долучилися представники дипломатичного корпусу, органів державної влади, закладів культури, науковці, курсанти Київського інституту Національної гвардії України, громадськість.
Заступник Надзвичайного і Повноважного Посла Федеративної Республіки Німеччина в Україні Максиміліан Раш ділиться, що: «Німецький злочин в Корюківці не повинен залишатися в тіні історії і в жодному разі не повинен бути забутим. Корюківка заслуговує на своє місце в європейській пам`яті, адже Україна – це частинна Європи, її свобода – це наша свобода. Німеччина зі своєї історії знає, до яких страшних наслідків може призвести імперіалізм, тиранія та зневага до міжнародного права. Тому сьогодні ми чітко і рішуче стоїмо на боці України. І сьогодні Корюківка є символом не лише страждань минулого, але і доброго спільного майбутнього, у партнерстві в Європі».
Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров наголосив: «Ніколи ці жертви не будуть марними та ніколи не будуть забутими. Події 1943 року – це події пов’язані також із політикою, яку здійснював совєтскій режим, адже партизани Федорова стояли поруч та не врятували мирних жителів від загибелі та поготів, вони накликали цю біду. Сьогодні ми спостерігаємо такі самі дії від російських окупантів, що називаються гібридною війною. Ми повинні розуміти, що тоталітарний режим ніколи не дозволить оприлюднити жодних правдивих свідчень і наразі наш ворог – тоталітарний путінський режим».
Генеральна директорка Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Роза Тапанова підкреслила на необхідності переосмислення ставлення до складних сторінок минулого. За її словами, висвітлення правди про трагедії Другої світової війни є складовою формування історичної свідомості. Пам’ять про такі події допомагає усвідомити, хто є винним у злочинах проти мирного населення, і чому сьогодні Україна змушена знову боротися за своє право на існування.
Представник Чернігівщини, народний депутат України четвертого скликання Володимир Ступак відмітив важливість вшанування жертв Корюківської трагедії на державному рівні та значимість такого заходу на національному рівні. Він підкреслив, що щороку Корюківська міська рада запрошує представників угорського Посольства взяти участь у вшанування пам’яті жертв трагедії, проте жодного разу вони не приїздили. Володимир Ступак акцентує: «Відмова від вшанування памʼяті невинних – позиція держави».
У виступах звучали паралелі між злочинами нацистів у 1943 році та сучасними воєнними злочинами російських військових проти цивільного населення України, як у підвалах Ягідного, тієї ж Чернігівщини, але вже у 21-му столітті.
До заходу також долучилися Тетяна Шептицька - заступник Генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» та Генеральний директор Національного музею історії України у Другій світовій війні Юрій Савчук. Він подякував усім учасникам заходу за спільне вшанування пам’яті жертв. Та наголосив, що такі події формують і утверджують європейську політику пам’яті.
Сьогодні, в умовах повномасштабної агресії Росії проти України, Корюківська трагедія звучить особливо гостро. Осмислення злочинів минулого є важливою складовою боротьби за історичну правду та нагадуванням світові про те, що злочини проти людяності не мають строку давності.
