«Справжня війна не схожа на ту, яку бачиш з екрана», «Лише на місцях боїв можна осягнути масштаби трагедії», «Щоб розповідати про війну, треба побачити її на власні очі», – висновки, якими діляться науковці Музею війни, після чергового робочого дня «в полі». Зібрати, зберегти і презентувати суспільству історії та артефакти російсько-української війни – основна наша місія на сьогодні.
Робота з формування колекції артефактів російсько-української війни розпочалася практично відразу після ворожого вторгнення. Попри бойові дії, евакуацію, комендантську годину, кожен науковець, хоч би де він перебував, фіксував війну. Першим експонатом став головний державний прапор нашої держави, під яким Україна вистояла в найскладніші перші 10 днів. У наступні тижні до музейної скарбниці надходили не менш унікальні речі. Колишня зв’язкова УПА Любов Погонюк із Рівненщини передала волонтерам сукню, власноруч пошиту на засланні, щоб із неї сплели маскувальні сітки. На таку новину наші науковці відреагували миттєво, тож унікальному предметові не судилося перетворитися на сітку – плаття стало знаковою частиною нової колекції Музею.
Розпочавши обмін малюнками своїх дітей у робочому чаті, ми не знали, що за місяць ця колекція сягатиме сотні аркушів. Відчувши на собі мобілізаційний потенціал наївної творчості, першими оголосили челендж зі створення дитячих малюнків, присвячених нинішній війні. Роботи хлопчиків і дівчаток, надіслані до Музею, популяризуються на його сторінках у соцмережах. Нещодавно свої заряджені на Перемогу малюнки, передали вихованці Чернігівського центру соціально-психологічної реабілітації, врятовані сучасною праведницею. Історія їхньої виховательки Наталії Песоцької нагадує роки Другої світової – коли черкащанка Олександра Шулежко рятувала єврейських дітей від нацистів.
Таких паралелей чимало в зібраних історіях героїв майбутньої нової виставки. Науковці зустрічаються з постраждалими родинами одразу після їхньої евакуації в безпечніші місця, разом переживають горе втрат. Записана музейниками історія родини Чумаків із м. Чернігів досі не має закінчення. Під час спроби евакуації в обстріляному ворогом авто із п’яти пасажирів лише важкопоранені мама та малесенька донька залишилися живими. Доля трьох невідома досі...
Уже в перші дні після вигнання ворога з Київщини комплектування фондів та загалом музейна робота перейшли на новий рівень. Музейники вирушили в польові експедиції до вщент поруйнованих м. Ірпінь та Буча, смт Бородянка, Гостомель і Макарів, с. Михайлівка-Рубежівка, Андріївка, Липівка, Маковище, Стоянка, Лук’янівка, Перемога та інших населених пунктів. Це були 12 днів важких фізично і ще важчих психологічно. У супроводі військових, із дотриманням безпрецедентних заходів безпеки, музейна команда, очолювана генеральним директором Юрієм Савчуком, однією з перших ступила на спаплюжену землю колись квітучих селищ. Фактично науковці стали свідками злочинів окупантів, було проведено фотофіксацію для формування музейного архіву світлин про російсько-українську війну, а промовисті матеріальні свідчення тих злодіянь забрали до Музею. Відстріляні гільзи й рештки снарядів, елементи російської форми, зброї та транспорту, дорожні знаки, сухпайки, документація, клунки з награбованим... А ще спаплюжені дитячі іграшки, церковне начиння…
Так формується частина фондової колекції, яка невдовзі стане основою нового проєкту. Уже маємо кілька тисяч одиниць предметів музейного значення. Саме так нині називається все те, що залишив по собі ворог. Тривають документування, наукове вивчення й реставрація. А далі буде створення експозиції. Побачене на місцях збору експонатів назавжди залишиться в пам’яті фахівців. Свої емоції та враження вони обов’язково віддзеркалять у музейному просторі. А головне – за допомогою оригінальних предметів та світлин об’єктивно презентують світу реалії цієї війни. Усі матеріальні свідчення масштабних руйнувань та надмірної жорстокості агресора неодмінно стануть музейними доказами для багатьох поколінь.
Наразі хід подій війни стрімко змінюється, ворог не відмовляється від своїх загарбницьких цілей, і боротьба триває. Але неодмінно буде Перемога. І тоді потворний образ війни назавжди залишиться з нами у світлинах та відео, а речі, зброя, техніка, просякнуті її мерзенним духом, – у Музеї війни.
Збір експонатів триває. Окремі вражаючі історії ми розповідатимемо в наступних публікаціях на музейних сторінках у соцмережах. Шукайте за хештегами #російськоукраїнськавійна #історіївійни #новінадходження.
