Новини
Зустріч пам’яті Героя України Романа Собківа

Традиційно в Музеї вшанували пам’ять іще одного бійця нашого Небесного Війська – майора Романа Собківа, Героя України, командира 3-ї бойової групи спеціального призначення (водолазної) окремого загону спецпризначення «Омега» Північного ОТО Національної гвардії України. Матеріали воїна стали частиною фондової колекції Меморіалу. На заході були присутні рідні, друзі й бойові побратими Романа з різних частин, де він служив.

Роман Собків народився в с. Малі Дідушичі на Львівщині. Найстарший із чотирьох дітей у сім’ї, дбав про меншого брата й сестричок. «Він завжди опікувався нами, захищав. Рома був найсильнішим на все село, за що навіть отримав прізвисько Геркулес. Але він завжди використовував цю силу правильно – захищав слабших», – згадує брат Петро.

Після строкової служби Роман продовжив навчання за військовим фахом, вступив до Академії внутрішніх військ МВС (нині – Національна академія Національної гвардії України) за спеціальністю «Автомобільний транспорт». Знаходив час і на спорт – гирьовий та самбо.

Від 2014 р. служив у складі 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука НГУ. Там він і познайомився з одним із гостей пам’ятного заходу. Від 2015 р. їхні шляхи постійно перетиналися. Військовослужбовець згадував, що Роман Собків увесь час напружено працював над собою, стрімко зростав. Розійшовшись по різних підрозділах, вони не раз зустрічалися в зоні бойових дій. Так сталося й напередодні загибелі Героя. «11 березня 2022 р. я довго стояв поблизу Києва, чекав на Романа. Наша остання зустріч хоч і була короткою, але залишила приємний спогад. Я встиг йому зробити своєрідний подарунок – пляшку енергетика. Він залишився для мене назавжди як частина мого серця. Роман – справжній офіцер, смілий, відважний і добрий», – розповів бойовий товариш.

У складі згаданої бригади капітан Роман Собків виконував бойові завдання в різних районах АТО/ООС (район м. Бахмут, узбережжя Азовського моря, Світлодарська дуга). Від 2018 р. – майор, від 2019 р. – командир танкового батальйону тієї самої частини. Про службу в цьому підрозділі розповів іще один побратим: «Дивлюся на ці речі, на це офіційне фото Романа – і хочу сказати, що він ніколи не був таким офіційним, навіть на посаді командира. Він був людяним і простим. Він назавжди в моїй пам’яті. Як же нам не вистачатиме його заливистого сміху та гуркоту гантелей». Колишні командири, які «зростили» Героя, теж прийшли до Музею. І наголосили, що Роман був «душею», одним із найкращих військових, і його загибель – величезна втрата для України.

Людність і щирість Романа відмітили його побратими з окремого загону спеціального призначення «Омега», куди він був переведений у травні 2021 р. Саме на посаді командира групи цього загону він перебував, коли почалося повномасштабне вторгнення. «Ми мало були знайомі. Але це перша людина, яка зі мною відверто поговорила й підтримувала від початку війни. Це щира і яскрава людина. Ми помстимося за нього. Ми все для цього робимо!» – розповідає спецпризначенець. «Я його також знав дуже мало. Але можу впевнено сказати, що це була найбільш підготовлена до війни людина. Він був готовий нищити ворога. Він був найсміливіший із нашої команди», – ділиться спогадами з гостями заходу ще один побратим – який був із Романом в останньому бою.

12 березня 2022 р. підрозділ Романа Собківа потрапив у засідку. Під шквальним вогнем ворога майор наказав підлеглим відходити, а сам залишився на позиції, прикриваючи особовий склад. У тому запеклому бою він загинув від численних осколкових поранень. Указом Президента від 17 квітня 2022 р. Романові Собківу посмертно присвоєно звання Героя України.

На заході пролунали доволі різні спогади, але спільне для них – це біль утрати не просто бойового товариша, а друга. Дружина Тетяна сказала, що Роман завжди більше часу проводив на службі, ніж удома. В особистому записнику, переданому до Музею, читаємо його кредо щодо підлеглих: «Не жаліти, а вберегти». І для цього він постійно розвивавсь у військовій справі: у 2022 р. мав отримати звання магістра танкових військ.

При цьому Роман Собків був чудовим, турботливим чоловіком. Фото із сімейного архіву, що транслювалися під час заходу, засвідчують ті сильні почуття між подружжям, а короткі відеоролики родинного дозвілля показують Романа як найкращого батька для донечки Анастасії. Для неї він тепер особистий янгол-охоронець «із найбільшими крилами», який захищає всіх уже в складі Небесного Війська України. Роман житиме в серцях родини й побратимів, у очах донечки, яка дуже сильно схожа на тата.

Вічна слава Героям України!