Методика
Его-джерела як вагомий складник музейного наративу (із серії «Експозиція як джерело вивчення історії»)

Музеолог Фрідріх Вайдахер класифікує музейні експозиції за трьома категоріями: спрямовані на музейний предмет, зорієнтовані на концепцію і комбіновані. Спрямоване на музейний предмет експозиційне поле зустрічається переважно в художніх музеях. Якщо домінує концепція, – а це переважно в природничих і технічних музеях, – то пасивну ознаку націленості на музейний предмет замінює динамічний принцип експонування [1]. Найбільш комплексною експозиційною формою є комбінована, – коли музейні предмети застосовують для втілення концепції. Насамперед цю форму використовують в історичних музеях і музеях історії культури. Основним елементом тут є тема, вибудувана в експозитарному просторі відповідно до музейних наративів, а підібрані під певний наративний контент музеалії служать невичерпним джерелом інформації та пізнання подієвого полотна. У Національному музеї історії України у Другій світовій війні вагомим складником музейного наративу є его-джерела.