Вчора у Музеї війни, в просторі виставки "Україна - розп’яття" відбулась зустріч пам’яті Героя України, старшого лейтенанта Віктора Головка, який загинув, рятуючи життя побратимів під час оборони Києва навесні 2022.
Наше сьогодення - війна часто жбурляє людські долі в океан історії. Інколи навіть найсильніші й найспритніші, потрапивши у цей холодний коловорот залишаються в ньому назавжди. Вода була тією стихією, якою глибоко захоплювався Віктор Головко. Велика частина його яскравого життя була пов’язана з водолазною справою в окремому загоні спеціального призначення «Омега» Північного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Саме про такі підрозділи у світі знімають блокбастери та кіноепопеї.
Маючи колосальний службовий та набутий під час війни на Донбасі бойовий досвід, офіцер-спецпризначенець успішно застосовував його в перших боях повномасштабного російського вторгнення. Під час оборони аеропорту «Київ» його бойовою групою здійснювалась активна антидиверсійна робота, внаслідок чого було затримано 11 підозрюваних у розвідувально-підривній діяльності.
Згодом особовий склад підрозділу був перекинутий на Вишгородщину. Саме там 12 березня старший лейтенант Головко обезсмертив своє ім’я у бою з десантом противника. Його життя забрав постріл з ручного протитанкового гранатомета, що влучив в евакуаційний автомобіль, за допомогою якого Віктор намагався врятувати пораненого побратима, незважаючи на власні рани. 17 квітня за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу він був посмертно удостоєний звання Героя України.
Нині особисті речі Віктора Головка посіли своє почесне місце у фондозбірні Музею війни. Їх передали мама Героя Лідія Артемівна та дружина Катерина, яка приїхала на зустріч з семирічним сином та півторарічною донькою. Вшанувати пам’ять і підтримати родину прийшли друзі та побратими, зокрема і командир Віктора Головка пан Роман. Переважна більшість присутніх особисто знали Героя і в експозитарному просторі майже фізично відчувалось, як багато світлих споминів про Віктора зберегли рідні та побратими. Але сльози заважали говорити навіть наймужнішим з виступаючих. Доповнили спогади присутніх уривки документального фільму, який знімає нині Національна гвардія України.
Генеральний директор Національного музею історії України у Другій світовій війні Юрій Савчук, висловлюючи від імені усього колективу глибокі співчуття з приводу страшної втрати, запевнив рідних, що передані матеріали і світла пам’ять про Героя довічно шанобливо зберігатимуться музейниками для українського народу.
