До Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту в Музеї війни було проведено дискусію «Голокост в Україні як чинник руйнування етнічного розмаїття. Музейні аспекти». У межах зустрічі відбулися також презентація та обговорення спеціального випуску журналу «Україна Модерна» під назвою «Голокост в Україні: як (не) пишуть історію злочину» (Число 34, 2023). Міжнародний інтелектуальний часопис «Україна Модерна» видають спільно Львівський національний університет імені Івана Франка та Канадський інститут українських студій у Торонто.
У виступі редактор видання Петро Долганов зазначив, що ідея спеціального числа виникла задовго до широкомасштабного вторгнення й чимало його статей було написано раніше. Тож зауважив, що об’єктивно цей випуск міг би мати й інші акценти.
Директор Українського центру вивчення історії Голокосту Анатолій Подольський висловив задоволення з того приводу, що більшість авторів – молоді дослідники. Він зупинився на методиці вивчення історії Голокосту (залучення усних свідчень із критичним до них ставленням), а також на зміні підходів до тріади Рауля Гільберґа «Винуватці – жертви – спостерігачі». Історик провів паралелі із сучасністю, коли на окупованих росією територіях залишаються українські громадяни, також поставлені перед важким вибором.
Професор Олександр Лисенко, науковець Інституту історії України НАНУ та член Вченої ради Музею війни, в онлайн-включенні зупинився на важливості регіональних досліджень історії Голокосту, гендерних особливостях у процесі геноциду та «дитячому досвіді» трагедій. Він теж звернувся до аналогій із сьогоденням, наголосивши, що вивчення історії Голокосту допоможе нам ефективніше розслідувати й долати геноцидні практики росії щодо українців.
Модератор зустрічі, старший науковий співробітник Музею Роман Кабачій представив кадри з документального фільму режисера Ґжеґожа Лінковського «Парох Майданека» про подвиг о. Омеляна Ковча з м. Перемишляни, рятівника євреїв, який загинув у концтаборі на Майданеку в м. Люблін. У кінострічці донька священника Ліда ділиться дитячими спогадами про батька та його діяльність, і саме на такі особливості усної історії, за словами модератора, варто звертати увагу дослідникам. Науковець навів також приклад записів спогадів євреїв, які дітьми вижили в таборі «Мертва петля» в с. Печора на Вінниччині, де від голоду й холоду померло близько 10 тис. осіб із м. Тульчин. Спогади, записані в 1980-х рр., були передані Музею війни у 2023 р.
Завідувачка відділу соціогуманітарних складників війни Музею Світлана Даценко розповіла про музейні артефакти пов’язані з Голокостом, – про те, як відбувалося формування колекції і які історії стоять за експонатами. Розказала також про оцифровані й представлені на сайті Музею колекції, особливу увагу приділивши зібранню «Праведники народів світу з України» й закликавши учасників зустрічі та онлайн-глядачів ділитися з Музеєм своїми історіями й матеріалами на тему Голокосту.
Юрій (Амір) Радченко, співзасновник Центру дослідження міжетнічних відносин Східної Європи, запрошений викладач на Міжнародній міждисциплінарній сертифікатній програмі з юдаїки, один з авторів спеціального числа «Україна Модерна», розповів, чому обрав саме таку тему дослідження («Караїмське населення, ОУН(м) та Голокост у Києві»), й прокоментував окремі озвучені попередниками тези.
Присутній на дискусії ще один автор цього числа видання Данііл Ситник представив своє дослідження «Українська поліція та Голокост у Києві, 1941–43 рр.». Дослідник підкреслив, що в ту поліцію записувалися не лише українці й нерідко серед поліцаїв були колишні комуністи. Також він поділився своїми планами розширення тематики вивчення в межах кандидатської роботи.
Наприкінці заходу Петро Долганов закликав тих, кого зацікавило спеціальне число «Україна Модерна», замовляти його електронну версію на сайті.
Запрошуємо переглянути відеозапис дискусії-презентації на офіційному YouTube-каналі Музею за посиланням.
